Перефразовуючи відомий вислів Наполеона, державу, яка не хоче годувати власних суддів, незабаром судитиме хтось чужий. І хоча це ще й не результат перманентних судових реформ в державі, але не такий вже й жарт. Бо підмінити, або «направити» в правильне русло правосуддя вже давно намагаються різного роду активісти. Політики весь час вигадують нові механізми та методи як відправлення правосуддя (мова йде й про так званих мирових суддів в тому числі), так і оцінювання\атестації\конкурсування нині діючих служителів Феміди.
І весь парадокс цієї ситуації полягає в тому, що насправді ані перші, ані другі так і не знають, а чим насправді живе суддівське середовище? Не знає цього і простий народ, але інтуїтивно він все одно мудріший за владу, бо принаймні довіряє власним очам, а не чужому голосу. Це ми зараз до того, що більшість активних прихильників реформування всього й вся в судовій системі пояснюють своє прагнення до змін начебто недовірою громадянського суспільства до суддів.
Тільки правда в тому, що рейтинги цієї довіри зазвичай складаються з точкових опитувань людей, які в судах ніколи не були, проте сформували свою думку виключно під впливом заяв депутатів (як приклад) або гучних заголовків чи ефірів в ЗМІ. Натомість, майже всі опитування, які проводились серед учасників судових засідань, показували стабільно високий рівень тієї самої довіри населення до власної Феміди. Ми спеціально не наводимо статистичних показників і прикладів таких рейтингів, бо «ті, хто в темі», й так про це знають, а для усіх інших це не буде нічим, як черговим способом маніпулювання суспільною думкою. Проте головне полягає в іншому: судді – це не «люди в чорному», які спустились до нас з іншої планети, а такі ж представники громадянського суспільства як, наприклад, і ті ж самі члени сумнозвісної ГРД. Чому сумнозвісної? Бо треба було чути тихий рик раненого звіра, коли з трибуни З’їзду така собі Галина Чижик у своїй звичайній манері легко і безапеляційно заявила про «негідних» суддів (добре, ще хоч «негідниками» не обізвала). Це, звичайно, дуже класно як з точки зору прозорості та відкритості судової влади, але ж і витирати ноги об суддівську мантію прямо на очах у суддів з усієї країни теж не личить здоровому суспільству.
То чи ж варто закидати тим усім служителям Феміди, які й досі залишаються на сторожі Закону і Справедливості в державі, що вони мимоволі наростили собі броню інформаційної протидії? І чи настільки вже поганим є приклад «монолітності» (такий знайомий нам за висловами голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша) судової влади, коли вони голосують не задля рейтингів чи в угоду певним особам, а так – як вирішили, домовились і утвердились самі?
До речі, сам О.Фазекош як голова Правління Асоціації захисту прав правників результати першого дня З’їзду тільки вітав, у своїх перших враженнях наголосивши як на необхідності судової реформи, так і обережності в її проведенні.
Бо й справді, однозначної відповіді на питання «а чи потрібна судова реформа» немає, бо будь-яка система має бути й непохитною, і гнучкою водночас. Питання лише в балансі. І на щастя для українського народу, такий баланс судова влада поки не лише шукає, але й час від часу застосовує. І доказом цього стало вчорашнє голосування делегатів З’їзду суддів України, коли за його підсумками у першому турі суддею КС була обрана суддя ВСС у відставці, к.ю.н. Галина Юровська.
Реакція самих суддів: приємний шок, бо ось лише декілька коментарів з соцмереж:
– Пані Галина дуже достойна! Неймовірно позитивна енергетика та величезний досвід! Сподіваюсь, з її появою в Конституційному суді України справи підуть на краще!
– Радість і здивування, бо справді позитивна і мудра людина! Вже не вірила, що таких обирають…
– От наперекір всім, хто звинувачував делегатів з’їзду суддів у затвердженні заздалегідь погоджених кандидатів. Делегати зробили свій усвідомлений вибір і з першого разу обрали найдостойнішого – з чим її щиро вітаю!
І до речі, останній коментар – найбільш показовий, бо вибір делегатів З’їзду довів, що незважаючи на усі спроби «дореформувати» суддів до краю, вони були і залишаються ДЕМОКРАТИЧНОЮ професійною спільнотою, яка здатна адекватно реагувати на усі виклики часу. Бо ж справа в тому, що ще за декілька днів до проведення З’їзду в ЗМІ активно транслювалась думка про обрання заздалегідь відомих людей. Але мало того, що судді всупереч всьому обирають лише тих, кому довіряють, вони ще й сам процес голосування розбили на два тури, бо не хочуть ані поспішного, ані легковажного результату.
Саме на цьому в коментарі «Вектор ньюз» наголосила й учасник З’їзду, голова Закарпатського апеляційного суду Ганна Фазикош, підкресливши, що «не важливими є персоналії, які виграють голосування до КСУ, головне в – іншому, а що ж відрізняє судову владу від інших гілок влади. А це нам сьогодні дуже влучно нагадала представник від України в ЄСПЛ Ганна Юдківська, зазначивши у привітальному слові й про те, що саме суддя КСУ формує межі демократії, і саме судді мають зробити визначальний вибір серед тих, хто буде слідкувати за становлення Правової держави в Україні».
Тож сьогодні судді доберуть ще двох представників до Конституційного суду, так само – як і своїх представників до ВККСУ. І впевнені, що вибір їх буде розумним.
Бо як, зазначила у своєму виступі та ж пані Юровська, зацитувавши Станіслава-Єжі Леца: «Конституція держави повинна бути такою, щоб не порушувати конституцію громадянина».
Іван Правдін
