Головна цитата статті: в Мукачево на Форумі буде продемонстрований унікальний досвід – не внутрішня боротьба, а об’єднання, причому максимально широке. Не особисті інтереси понад усе, а державні та громади! Звичайно, що всі свідомі того, що Закарпаття не стане новим центром еліт в Україні, але натомість покаже всім, як треба працювати.
На щастя чи на жаль, але Україна вже тривалий час виглядає як територія постійних змін. Революції («майдани») та усілякі реформи в нашій державі протягом останніх 15 років відбувались занадто часто. Настільки, що навіть трохи знецінили і саму громадську активність, і процес реформування в цілому. Чисельні судові, адвокатські та прокурорські реформи, повсякденне зростання правоохоронних органів з приставкою «антикорупційний» аж ніяк не поліпшило ситуацію із захистом прав і свобод. Постійні зміни в податковому законодавстві не полегшили життя для бізнес-спільноти. А реформа децентралізації так і не стала точкою відліку для стрімкого зростання добробуту регіонів. Чому ж так відбувається?
Відповідь на це питання знайшлася випадково, під час розмови з головою Ради адвокатів Закарпатської області та водночас головою правління Асоціації захисту прав правників Олексієм Фазекошем, коли ми обговорювали, як і для чого на Закарпатті буде проводитись один з найбільших за останні декілька років регіональний форум громадських організацій.
Справа в тому, що 7 грудня Мукачево стане своєрідною Меккою для правників, адвокатів, журналістів та підприємців не тільки з України, але й з-за кордону. Цього дня буде проведений Об’єднавчий форум правників, ЗМІ та науковців, який ознаменується не лише підтримкою місцевої влади, але представниками різних верств громади. В його результатах вже висловили зацікавленість бізнес-спільнота регіону, представники вишів, зокрема юридичного факультету Ужгородського національного університету, судовий корпус тощо. Почесними гостями Форуму будуть Президент Асоціації адвокатів Риму з колегами, бізнесмени з Польщі та Румунії. На Форум завітають представники з Асоціації судових репортерів, Національної спілки журналістів, юридичних ЗМІ, місцевої преси та телебачення. Орієнтовний склад делегацій – до 120 осіб. Основними організаторами цього заходу виступили Асоціація захисту прав правників та Мукачівська міськрайонна спілка підприємців.
А тепер підходимо до головного – а яка ж мета такого широкомасштабного, навіть за національними мірками, заходу?
І Асоціація захисту прав правників, і Спілка підприємців, популяризуючи свою діяльність, роблять це через призму співпраці з однодумцями як на регіональному, так і міждержавному рівнях. І це є правильним, бо наслідує європейські традиції та демократичні практики. Адже західна норма в цьому випадку така: влада не може зробити жодного кроку, жодна ініціатива не може стартувати, якщо за цим не стоїть консенсус суспільства. Тобто влада робить правильні кроки, які потрібні суспільству. Але такий сценарій можливий виключно за умов, коли на політичному і правовому полі є такі гравці: правове обґрунтування і законна позиція щодо порушених прав фізичних та юридичних осіб, незалежні ЗМІ, активна громада.
І на жаль, останній час в цьому напрямі не все так райдужно, як це здавалось ще півроку тому. Про ефект Даннінга-Крюґера сьогодні розмірковують навіть далекі від соціології та політології люди, але які уважно спостерігають за тим, що відбувається в державі. А якщо по простому, то йдеться про так званий ефект профана, коли людина приймає помилкові рішення, не розуміється у багатьох важливих для роботи питаннях, але при цьому вважає себе дуже хорошим фахівцем.
Деякі політичні психологи вже відверто кажуть, що від ефекту Даннінга-Крюгера страждає чимало народних депутатів. У новому парламенті, на їх думку, вистачає депутатів, некомпетентних у політичних питаннях. Утім вони цього не усвідомлюють. Тому й вважають себе гідними такої високої державної посади. Таке викривлене сприйняття своїх компетентності, професійних здібностей, потенціалу й називається ефектом Даннінга-Крюгера. Назва така виникла від того, що у 1999 році психологи Корнелльського університету Девід Даннінг і Джастін Крюгер провели експеримент: вони просили людей оцінити свою фаховість у галузі, в якій працюють. А потім ставили запитання, що стосувались їхньої професії. Результати вразили! Профани, які мали найнижчі бали за рівень фахової підготовки, оцінювали себе досить високо. А люди зі справді високим рівнем кваліфікації оцінювали свої здібності нижче. Коли профанам показали результати тестування, вони не повірили й назвали усе це маячнею. Результат неодноразово перевіряли, і щоразу він підтверджувався.
То що ж робити, коли до влади приходять не професіонали, а ті, хто лише вважає себе профі? Точно не стояти осторонь, – впевнений Олексій Фазекош. За його словами, інколи буває так, що компетентні спеціалісти недооцінюють свою роль у суспільстві, вважають себе недостатньо розумними для роботи у системі влади. Хоча саме такі люди й потрібні державі для якісного функціонування.
Свого часу відомий американський соціолог російського походження Питирим Сорокін стверджував, що “в умовах анархії і соціальних потрясінь” процеси “соціальної циркуляції” втрачають ефективність у зв’язку з тим, що відповідальні за них суспільні інституції (т. зв. “соціальні ліфти” і “фільтри”) або взагалі перестають виконувати функції регулювання процесів стратифікації соціального простору шляхом відбору “мудрих, кмітливих і досвідчених”, або їхні робота, оцінки і критерії відбору деформуються, відходячи від загальнолюдських цінностей.
Цим самим створюються можливості для проникнення в страту керівного складу суспільства:
– осіб з дезінтегрованим станом інтелектуальності (високий рівень розвитку інтелекту) та інтелігентності (високий рівень духовної культури), коли, за влучним визначенням проф. В. Князєва, “Можна бути інтелектуалом і прекрасним фахівцем своєї справи, але при цьому бути циніком або аморальною людиною”;
– осіб некомпетентних, з низьким рівнем кваліфікації, які страждають на уявну зверхність стосовно інших, вважають і декларують свої здібності вищими за пересічні, самовпевнених і готових без найменших сумнівів зайняти будь-яку відповідальну посаду, не замислюючись над можливими наслідками.
Однак якщо інтелектуальний потенціал перших ще можна ефективно і результативно використовувати за умови забезпечення жорсткого соціального контролю і моніторингу їхньої діяльності, то активність других приносить соціуму набагато більшу шкоду.
Саме для її нейтралізації в таких випадках на перший план і виходять потужні громадські організації, що коректують і контролюють діяльність влади, водночас пропонуючи фахові та виважені підходи у вирішенні тих чи інших проблемних питань.
От наприклад, далі розповідає Олексій Фазекош, вирішує влада провести реформу адвокатури чи прокуратури, перезапустити судову реформу, а в Асоціації захисту прав правників вже готовий аналіз тих чи інших законопроектів, прогноз їх впровадження, позитивні та негативні наслідки тощо. Те ж саме стосується й діяльності бізнесу: спілка підприємців завжди проаналізує, які податки працюють, а які є завеликим тягарем, де і як слід зменшити адміністративний тиск тощо. Науковці та європейські колеги завжди готові надати допомогу в цьому аспекті. Проте ані перша, ані друга організації просто не будуть почуті владою без належної комунікативної складової та уваги з боку ЗМІ. Саме в такому діапазоні і будуть спілкуватись делегати Форуму. За його результатами буде підписаний спільний Меморандум, що дозволить не лише не допустити будь-які згадки про профанів в Україні, але й стане початком створення реальної сили, що здатна побудувати країну європейських цінностей і верховенства права.
А це насправді дуже важливо і має далекоглядну мету – збереження України як держави. Олексій Фазекош, в домашній бібліотеці якого знаходиться унікальний обсяг книжок – більше 13000, з цього приводу любить згадувати слова з особистого листування відомого радянського письменника-фантаста Івана Єфремова. Ще в далекому 1969 році Єфремов писав: «Усі руйнування імперій, держав та інших політичних організацій відбуваються через втрату моральності». Твердження це вже само по собі є самодостатнім і змушує задуматися, але Єфремов додає в наступному реченні: «Це є єдиною справжньою причиною катастроф за всю історію, і тому, досліджуючи причини майже всіх катаклізмів, ми можемо сказати, що руйнування завжди носить характер саморуйнування».
Дійсно, якщо ми уважно подивимося в історію, звертаючи увагу на періоди злету цивілізацій і їх падіння, то зможемо побачити численні підтвердження цього твердження. Взяти хоча б найяскравіший і широко описаний приклад – Римську Імперію. Поки Рим був об’єднаний єдністю інтересів і цінностей, він був успішний і непереможний. Але коли всередині самого Риму починається розшарування (майнове, правове, ціннісне), коли він грузне в розкоші, а особисті інтереси окремих громадян і груп стають важливіші за інтереси Риму – він фактично починає пожирати сам себе. І без вторгнення Аттіли такий Рим був уже приречений, варвари просто нанесли йому «удар милосердя», що обірвав агонію. Те ж саме можна бачити і в разі імперій ацтеків, Візантії, Стародавнього Єгипту і багатьох інших – основними причинами їх падіння були виродження еліт, декаданс, занепад моралі, роз’єднаність і внутрішня боротьба. Лев Миколайович Гумільов наводить масу прикладів цього, називаючи цей час «фазою обскурації».
А в Мукачево буде показаний абсолютно інший приклад – не внутрішня боротьба, а об’єднання, причому максимально широке. Не особисті інтереси понад усе, а державні та громади! Звичайно, що всі свідомі того, що Закарпаття не стане новим центром еліт в Україні, але натомість покаже всім, як треба працювати.
Тож, перефразовуючи відомий вислів: правники поспішають на допомогу!
Іван Правдін
