Пам’ятаєте відоме ще із шкільної програми: «Сидить дід Свирид на колодках»? Звісно, хто в школі вчився, той пам’ятає, а хто тільки до ЗНО готувався, то тут уже як вийшло. Та що поробиш – усе на краще, усе до прогресу, куди не кинь і куди не плюнь. Тільки чогось дедалі більше плюнути хочеться…
Отак і баба Наталка сидить. Правда, не на колодках, а на болячках. І не верболозину стружить, а до життя придивляється. І саме тепер, коли всі заповзятливі й працьовиті й навіть усі ліниві аналізують свинський рік, гріх би було не прилаштувати й свого глека на капусту…
Ну, друзі мої, почнемо? Принаймні, давайте спробуємо підбити бодай якісь підсумки року, що минає.
Об’єктивно, і з цим важко сперечатися, найбільшою несподіванкою 2019 року стало обрання на посаду Президента вчорашнього актора Володимира Зеленського. Чи має баба Наталка щось сказати з цього приводу? Та, звісно, має. Але як людина культурна поступається знавцям української історії, українського менталітету, українських мови, культури, медицини, освіти, промислового виробництва, свинарства, бджолярства, а також української дипломатії, лайки, пісні, моди й погоди, політики і законотворення… Зауважте, перелік не остаточний і тим більше не претендує на вичерпність. То куди вже старій бабі змагатися в оцінці президентів із зелеботами, порохобобіками, кучмолюбами, ющенкознавцями, чи як там вони одне на одного кажуть, шиплять, лаються, плюються й що там іще із багатющого лексичного запасу української мови використовують? Отак скромненько нагадаю, що і М. Грушевський, і В. Винниченко теж цілком до цього ряду підходять, бо так само за срачами між собою просрали (вибачте бабі на слові) державу. Не так і давно це було, щоб уже сьогодні із шкури лізти, аби повторити… Але не буду про це…
Тим часом про підсумки. І почну з історії, чи то пак із історичної цитати, яку багато хто може ще пам’ятати мовою оригіналу: «Партия – ум, честь и совесть нашей эпохи». Слова сказані про комуністичну партію понад століття тому (то був 1917 рік), і саме сьогодні хочеться до них повернутися. Чому? Та зрозуміло ж: від прийняття незалежності Україна вперше має однопартійну більшість у парламенті, який називається Верховною Радою. А відтак партія більшості має бути і розумом, і честю, і совістю. Навіть якщо й не епохи, то хоча б суспільства в його сьогоднішньому вимірі.
Але щось, скажу я вам, пішло не так. Чи так, але не туди. Чи туди, але не звідти. Чи звідти, але в силу непереборних обставин, як завжди, усе пішло через нижню частину спини, звідкіля у багатьох ноги мають рости (хто не второпав, то підказую – через задницю, яку часто іменують просто жопою)…
Та все ж до справи. 254 народні обранці створили в парламенті монобільшість. Партія «Слуга народу»…
Самі ж знаєте, що народ скаже, як зав’яже. Це я про те, що не так сталося, як гадалося. Ну, не партія, а Попелюшка після вечірки в палаці, коли лакеї перетворилися на пацюків, а пишна карета на гарбуза.
Розум
Замість розуму маємо дурість, безглуздість, безтямність, безтолковість (продовження синонімічного ряду шукайте в словниках). Ні, тільки ж без образ! Міністр Милованов сам казав, що він чи то ідіот, чи то бовдур, чи то придурень, що читати й сам не читає, і нікому не радить, що економіка його зроду-віку не цікавила, а Україна просто не входить до сфери його інтересів. Але Верховна Рада, де «Слуги народу» правлять бал, саме цього жевжика прилаштувала на державну посаду, щоб саме він опікувався українською економікою й сільським господарством… Можна сказати, що, почавши із свиней, дохазяйнувалися до мишей. І жодних алюзій! Заодно й жодних ілюзій.
Прем’єр Гончарук, отой, що на самокаті їздить (по Кабміну, а то ще подумаєте щось не те), рукавчатка сорочечки підкачує, презентаціями захоплюється (ну, любить хлопчина художній свист як спосіб заробляння грошей, та й узагалі має багато нетрадиційних уподобань, чим і пишається), усього за кілька місяців досяг вершини, тільки знизу (видно, Маріанська западина його не по-дитячому бентежить) – стягнув державу в стан внутрішнього дефолту. Якщо припинення всіх платежів із бюджету, окрім захищених статей, називається якось інакше, то поправте, виправте, підкоригуйте. Але боюся, що іншою назвою може бути тільки слово, похідне від «блуд».
На цьому тлі справжньої роботи справжніх чоловіків (якщо що, то це не стьоб) міністреси (міністерки, міністрюльки, міністрині, міністрихи – ніяк не запам’ятаю, як тепер фемінітиви треба утворювати, хоча дещо сказати про це можу) просто майже губляться. Хоча як не оцінити міністримку освіти, яка не соромається у своїх писаннях помилки робити? Скажу для своїх, що помилок там насправді не чотирнадцять було, а трохи більше — баба Наталка сама перевірила. Можете й не сумніватися, що побори в школах продовжуються, — життя триває.
Міністряшка охорони здоров’я теж мініструє на славу: бабин знайомий кандидат медичних наук і знаний лікар із великим досвідом говорить, що на його зарплату навіть комірне не сплатиш, тож медицина розвивається просто славетно. Доламують рештки бодай якоїсь системи, не думаючи про те, що хворі вже найчастіше лікуються своїми силами. А ось іще й новий Трудовий кодекс ухвалять, де лікарняні просто не передбачаються… Агов, сушені жаб’ячі лапки й обсмалені мишачі хвостики й товчені какашки!.. Їй-бо, важко зупинитися, бо завжди приємно про розумних людей побазікати… Та годі вже про одне, дивимося далі.
Честь
А далі маємо честь. Це просто народ слугам недорікуватий трапився — бачить не честь, а ганьбу, сором, стид, безчестя, неславу, позорище, стидовисько… Допитливі подивляться у словник і прочитають, як називається те, що маємо замість честі. Нагадаю, що йдеться про честь депутатів Верховної Ради, а здебільшого це «Слуги народу». Про перелюбників навіть говорити гидко, про карних злочинців із мандатами навіть не знаєш, що сказати…
Ось тільки, де ЦВК із їхніми зарплатами? Перепрошую, а що ці державні службовці роблять за великі гроші? А якщо нічорта не роблять, то начорта їм такі заробітні плати? Там в одній зарплаті не один десяток пенсій. А якщо з преміями? Знову їрунда якась! Гнати під три чорти, та й по тому. І гроші зекономимо, і порядку, дивись, більше буде.
Але особливо переймалися в останній тиждень питанням своєї честі три служанські дівиці (не служанки й не служки). Мо’, їх і більше було, але ж розказую про те, що в телевізорі своїми очима бачила. Служаночки такі є чиїсь, явно не наші, — Галина Янченко, Анастасія Красносільська, Роксоляна Підласа. Поки їхні однопартійці ласували на корпоративі скромненьким віскі вартістю 35 000 грн за пляшку (так у ЗМІ розказували), ці красуні й розумнички відстоювали позиції своєї партії на різних телешоу. До трясці, усе їм траплялися прямі ефіри, так що й змитися ніяк не виходило.
Відволічуся на пляшку. 35 000 гривень одна (ОДНА) пляшка спиртного напою! Це середня пенсія майже за рік. А якщо порівняти з пенсією мінімальною? О, бачте, уже й самі підрахували! Одна пляшчина напою для Слуг тягне на дворічну пенсію якогось сіромахи! Люди, а ми впевнені, що нам потрібен такий персонал? Показово, що нікого не вдавило й нікому поперек горла не стало. Ось і думай – чи горлянки в тих слуг лужені, чи про честь і совість тут і не йшлося, причому не від виборів, а від народження.
Але повернуся до дівиць, яких, за збігом обставин, було три примірнички (штуки, екземпляри, зразки), бо людська подоба виявлена не була (але це не точно, баба могла й недодивитися). Як вони верещали! Як вони перебивали опонентів, співрозмовників і ведучих! Як вони намагалися перекричати все і всіх! Цікаво, що текст був однаковісінький у всіх трьох, як і однаковісінькою була самовпевненість, пихатість і самозакоханість. Але справді шедевром можу назвати «переконливе прохання» дівиці Роксоляни Підласої обійтися без ейджизму й сексизму у відношенні до неї. Дискримінують (зобижають) маленьку!
За віком, за статтю, за чим там іще? А як називається дискримінація за розумовою відсталістю? Ні, це я так питаю, для себе, не подумайте, що відносно бодай якоїсь із наших красунь і розумниць! Чи так не годиться? Тоді виходить, що не красуні й не розумниці? А скажи страхопуделки, паталахи й дурепи, то ще до відділку потягнуть!.. Та грець із ними, із народними обраницями, які говорять по-писаному й сміливо, щоб не сказати нахабно, перебивають навіть Юлію Тимошенко й Марину Ставнійчук, не згадуючи вже чоловіків-гостей і чоловіків-ведучих…
А оце на Різдво за григоріанським календарем бачила Роксолянку в зелених шкарпетках в одному з телешоу. Шоу там було! (Якщо що, то вислів не мій). Депутаткиня/депутаткеса виголошує щось монотонне й від того ще менш зрозуміле й іще безглуздіше; її співрозмовник, котрому ця зелена красотулька («пінжак» зелений був, із червоною квіткою, і голова патлата, неприбрана) годиться в молодші дочки, намагається закликати дитину до порядку; ведучий вимкнув мікрофони й увімкнув сирену, одночасно звертаючись до опонентів…
Людям спочатку було смішно, а потім перелякалися! Молода дівка, у якої ще навіть мордочка пухкенька (тургор шкіри у дітей і підлітків неослаблений. Про «молоко на губах не обсохло» мовчу, а то ще хтось щось не те подумає. А воно мені треба?), навіть не перекрикує увесь кагал, а з виряченими скляними очима монотонно повторює завчений текст, періодично вигукуючи в студійний простір слово «хам»… Причому в якийсь момент (на відео нижче – починаючи з 4:36) своєї промови баришня перейшла на російську мову! Представник найвищої влади в Україні в публічному просторі переходить на мову ворога-агресора? Служаночкою якого пана будете, дєвушка Роксоляночко? Що не Україні служите, то ми вже второпали.
Знову питання до ЦВК. А чи немає тут якогось недогляду і якоїсь правової колізії? Я про те, що Конституція визначає бодай мінімальні кваліфікаційні вимоги до претендента на посаду Президента (принаймні, вік визначений), а ось до депутатів Верховної Ради вимог немає. Ми всі разом у собі? Кваліфікаційні вимоги до кухаря, вчителя, продавця, поліцейського, медсестри, інженера, сантехніка є, а кваліфікаційних вимог до людей, які є найвищою владою в державі, немає… Ось і потрапляють у найвищу законодавчу владу дівчатка й хлопчики без освіти, без життєвого й професійного досвіду й навіть без царя в голові… Людоньки, подивилися б ви на оті вибальбушені скляні очі, то самі б перелякалися.
Ось є поміж слуг Святослав Юраш — цілих 23 роки! Освіти, правда, хлопчина не має, бо був громадськими справами зайнятий… Які закони він напише? Такі самі, як і дівиця Роксоляна Підласа? (Верещали ці дівки так, що вуха закладало! Ніяк не оговтаюсь).
І які ж вони мають професійні досягнення? Активісти на іноземних грантах! І Галка Янченко, і Настунька Красносільська, і Роксолянка Неласа (тьфу ти, Підляса. Ні, не так, Підласа, а то ще причепиться. А я ж не ображаю, а помиляюся – маю право на помилку, яка нікому в гроші не стане і в збитки не виллється. Не те що в них – ціна помилки й не одне життя може важити).
І оці неосвічені, ненавчені й не дуже розумні «Слуги народу» вирішили, що будуть вчитися на українських немовлятах, школярах, пенсіонерах, студентах, безробітних… Не на морських свинках, а на цілій країні! Кому ці слуги служать? Кому прислужують? Перед ким вислужуються? За чий рахунок бенкет?
І вони, оці янченкокраснолясі й іже з ними, переймаються, щоб їх не ображали, щоб ані сексизму, ані ейджизму! Пояснюю: вони хочуть, щоб їх вважали такими самими розумними, як, скажімо, Роман Безсмертний, Юрій Єхануров чи Ігор Смешко (ані Порошенка, ані Зеленського не згадую свідомо). І щоб не казали, що повчитися треба, порозумнішати, досвіду набратися. Хто там учитиметься? Пацик Юраш? Хто досвіду набиратиметься? Мала Рокся? Чи Галюся з Настюсею? Подивіться на ці самовпевнені личка (мармизи, пики, мордяки, а то ще сексизм припишуть). Вони ж і так усе знають! Усе вміють! Ось землю продадуть – і все! У якому сенсі буде «все», їх не цікавить. Без роду й без племенені, без віку й без статі, без освіти й без життєвого досвіду… І без совісті навіть у зародковому стані.
Люди, людоньки, а чи не захопили нас якісь прибульці? Дівки не хочуть так називатися, хлопаки хочуть бути дівками, перелюби планують прямо на загальний огляд і прямо в сесійній парламентській залі (знають же, що увесь світ дивиться), грабують немовлят і калік…
Оце вам було про розум і честь. Тепер детальніше про совість?
Совість
Замість совісті у традиційну формулу доводиться ставити безсоромність, безсовісність, цинізм, непорядність, негідність… Потягнуть бабу до суду за наклеп? А відколи це правду говорити забороняється?
Ось вам до уваги шматочок правди. Про багатостраждальну українську залізницю всі знають? А щоб працювали чесно, контролювати це величезне й потужне державне (!) підприємство має Наглядова рада — нововведення тепер таке. І до цієї Ради обрали-призначили-поставили такого собі Серьожу Лещенка. Так-так, отого самого котика, який був депутатом від БПП, потім на БПП і гавкав (виходить, що котика треба назад забирати), потім намагався до «Слуг» підмазатись… Принагідно купив помешкання в центрі столиці за пару мільйонів, одружився з чудовою жіночкою, яка в Москві тамтешню тусню розважає й Україну відверто й неприховано зневажає…
Маю всього два питання. По-перше, хто з якого дуба впав, що призначили наглядати за стратегічним підприємством хлопака з непевною репутацією та ще й із ворожою шпигункою на подушці? По-друге, це правда, що зарплата цього фантастичного фахівця становитиме півмільйона гривень на місяць за умови тридцяти робочих днів на рік? Тобто за місяць він одержить середню пенсію за тринадцять років! Або мінімальну за чверть століття… І ще: красунчик і розумак працюватиме на ці гроші тільки два-три дні на місяць. Агов, математики, порахуйте вартість однієї години цього фахівця! Мо’, краще продати? Ви ж в курсі, що саме Сірожка стояв біля витоків скандальної ситуації з імпічментом Трампа? І тепер хлопчина знов при грошах, при посаді й при таємницях! То звідки маємо чекати нових неприємностей і міжнародних скандалів?
А знаний українець Мустафа? Которий Найєм? Чули, що тепер він серед очільників «Укроборонпрому»? За неповний місяць мав копійчину – усього десь тисяч із триста. Що це за гроші, якщо ще й на роботу треба ходити? І у дружбана Сірожки грошви більше… Ой, пробі! Хоча робити український легінь Мустафа там точно нічого не буде, він же туди не працювати йшов! Та й кваліфікації оборонної катма…
Куди дивиться Кабмін? Куди дивиться парламент? Та нікуди не дивляться. Бо це раніше казали, що рука руку миє, а тепер подейкують, що активіст активіста криє. Ось тільки не питайте про багатозначність цього дієслова. А то так і добазікатися недовго…
Чи можна це все вважати підсумками року? Тільки ж не кажіть, що бачили очі, що купували, тепер їжте, хоч повилазьте. Бо на сьогодні здається цілком вірогідним, що очі й справді повилазити можуть, навіть із летальними наслідками. А доступних харчів стає все менше й менше (якщо, звісно, не до слуг лащишся). Якщо дивитися на кожен слайдик цієї презентації, такої любої Олексію Гончаруку, стає то часом смішно, то здебільшого страшно. А якщо подивитися на картину загалом, стає цілком зрозуміло, чому люди беруть речі на плечі, а дітей в оберемки, і тікають, тікають, тікають із країни. Тікають світ за очі. Стають кленовими листочками, залишають по собі камінні хрести (хто в школі вчився, той зрозумів). Від слуг, від наємолещенка й краснопідлясончихи (чи як вони там звуться, ці бісові душі), від брехні й підступу, від відсутності справедливості, роботи, освіти, охорони здоров’я, від відсутності розуму, честі й совісті.
Як вам підсумки? І це тільки по верхах пробіглася, багато чого навіть не згадавши.
І наостанок. «Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають». Це не я сказала. Це Тарас Шевченко в 1845 році писав…
Думай-мо!
P.S. А очільник парламентської партії, який у робочий час вистрибує з голим пузом (вибачте, із голим торсом) на чужому корпоративі за непогані гроші, — це ж якраз і про розум, і про честь, і про совість. Принагідно й про граблі для виборців.
Наталія Коваль, спеціально для Vector News
