Принцип вільної торгівлі без використання спеціальних мит і обмежень є ідеальною, але недосяжною в умовах жорсткої глобальної конкуренції моделлю світової торговельної системи. Теоретично вільна торгівля забезпечує усім країнам рівні конкурентні умови для реалізації на світовому ринку сировини і товарів за ринковими цінами.
Насправді більшість розвинутих країн для економічного зростання і отримання конкурентних ринкових переваг широко використовували дешеві природні або трудові ресурси зі своїх колоній. З метою подальшого економічного зростання вони розширювали колоніальні володіння, внаслідок чого між різними країнами виникали суперечності й конфлікти – торговельні, економічні, політичні й збройні, що в тій чи іншій мірі присутнє і в ХХІ ст.
Незважаючи на плин часу і створення спеціальної міжнародної організації для регулювання торговельних відносин – Світової організації торгівлі, (World Trade Organization, WTO) більшість країн і досі активно використовують економічний лобізм. Таким чином уряди захищають внутрішнього виробника, створюють на ринку праці додаткові робочі місця. Від цього значною мірою залежить добробут і процвітання держави та її громадян.
У сучасному світі відстоювання національних економічних інтересів є важливою складовою міжнародних відносин. Слабкі держави в економічному сенсі фактично є колоніальними сировинними територіями для високорозвинутих, які виробляють коекурентоспроможну продукцію з високим рівнем доданої вартості.
Яскравим прикладом гострих суперечностей глобального ринку є торгівельна війна між двома найбільшими економіками світу – США і КНР. Оскільки дефіцит торговельного балансу США з Китаєм у 2018 р. становив 419,2 млрд доларів, американський уряд запровадив торговельні мита на імпорт китайських товарів. Незважаючи на це, імпорт товарів з Китаю до США в минулому році зріс ще на 53,3 млрд доларів. Китайські виробники досягли таких результатів завдяки високому рівню конкурентоспроможності своїх товарів на американському ринку.
Україна є малою відкритою економікою. Це підтверджує індекс економічної конкурентоспроможності нашої держави. За методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у минулому році Україна посіла 83-місце серед 140 країн. Це означає, що 82 країни на глобальному ринку мають очевидні конкурентні переваги над нашою економікою.
У світі більшість країн використовують економічний протекціонізм для захисту власних виробників, стимулювання експорту їхньої продукції і створення бар’єрів для імпорту. Але далеко не всі про це офіційно повідомляють. Дуже часто така політика проводиться непублічно. Позитивних результатів у різні періоди досягли Японія, Південна Корея, Туреччина і Канада.
Стан української економіки, яка поступово спускається до рівня сировинного придатку розвинутих країн, описав у своєму Фейсбук-пабліку президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк: https://www.facebook.com/Halasiuk/posts/2553277818281174?__tn__=K-R
Пан Галасюк зазнчає, що “Торгові війни – це конкуренція на глобальній економічній арені за поліпшення “професії країни”. Це боротьба за зміну статус “кво” країни на світовому ринку… Кожна країна має власну “професію” або економічну спеціалізацію. Сьогодні ЄС – виробник. Україна – сировинний донор. Адже 82% європейського експорту – промислова продукція, а більше половини українського – сировина… В Гарвардському університеті створили “Атлас економічної складності”. Він наочно демонструє, що український експортний кошик на 70% наповнений аграрною, мінеральною та промисловою сировиною і продуктами з найнижчим рівнем обробки”.
Експерт також стисло виклав сутність сучасних глобальних економічних процесів: https://www.facebook.com/Halasiuk/photos/a.1660913770850921/2578452925763663/?type=3&theater
“У випадку України економічна політика – це не просто про добробут. Не про рівень доходів українців, а про роль України в світі. Сировинна колонія, боржник МВФ і експортер людей, чи ВИРОБНИК, ІННОВАТОР та ЛІДЕР? Економічна політика програмує майбутнє!”.
Чітке розуміння сучасної політекономічної ситуації в глобальному контексті має стати для влади наріжним каменем прийняття важливих рішень. Не варто розраховувати на те, що ринок самостійно врегулює всі суперечності в умовах жорсткої цінової конкуренції на глобальнольному рівні, безкомпромісної боротьби за ринки збуту сировини і товарів, систематичних торгівельних війн між найсильнішими економіками світу.
Україні необхідний реальний суверенітет в прийнятті рішень і обґрунтований економічний протекціонізм. Це оптимальний шлях розвитку держави в сучасному світовому економічному середовищі.
Тимур Чмерук
Партнер міжнародної інвестиційної компанії “Base capital management”, член Правління Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобізму,підприємець
