Терпіти не можу невиправданого вживання іншомовних слів, але тут і сама не обійдуся.
У мене когнітивний дисонанс трапився, тобто моя свідомість вперто конфліктує з дійсністю. Ну, не можу я зрозуміти, навіщо Ганька Новосад, котра останнім часом відома як міністерка освіти (слово «міністерка» – це не стьоб, а фемінітив, який благословен цілою когортою поважних інстанцій із МОН включно). А за Ганьку навіть вибачатися не буду – не маю я якогось поважливого ставлення до дівиці, яка нічого не вміє, нічого не знає, скаче поперед батька в пекло й береться керувати людьми, яких ніколи не наздожене і з якими ніколи не зрівняється.
І увесь час ця міністриня (рятуй мене, Мати божа) у якісь шкандалі втрапляє. То помилок наробить, наче кицька в підвалі бліх нахапається, то придумає вчителям скласти ЗНО, а сама й освіти якоїсь людської не спромоглася одержати, то розкаже, що дитину не вигодує й не виростить на міністерську зарплату… Дєвушка-казка, тільки ж страшна, як смертний гріх (казка страшна, я маю на увазі, а то ще подумаєте казна-що). Але ж нехай буде здорова й щаслива. Звісно, я б воліла, щоб те особисте новосадне щастя будувалося не на наших дітях, а відтак не на нашому майбутньому, але ж не моя тут воля. І схоже, що не воля українського народу…
Але повернуся до освіти. На думку міністряшки (це фемінітив — штука офіційна, але без точного визначення форм словотворення), всі проблеми української освіти можна вирішити одним махом. Як ото в казці. А мах має бути неабиякий, а просто революційний. Я не уявляю, що планує начхальственна (від слова начхати) дама, яка заявляє, що шукає «компетентнісний підхід і не був перевантажений знаннєвим компонентом». Не вірите? Згодна, важко повірити. Але ось інтерв’ю недоосвіченої пані: https://interfax.com.ua/news/interview/636505.html. Куме, ви ж зрозуміли? Мініструся (знофу фемінітив) шукає спосіб, як зробити так, щоб діти одержували якомога менше знань! І вважає, що для цього потрібна «величезна методологічна і світоглядна робота». Та ж ні, щоб діти нічого не знали, їх треба нічому не вчити! А якщо це називається величезною роботою, та ще й світоглядною, то тут виникає просто безліч когнітивних дисонансів… Перегляньте запис цієї бесіди – знайдете немало цікавого.
Особисто у мене виникло питання, для чого було здіймати такий шарварок навколо фемінітивів, якщо в планах перетворити школу на ґендерно нейтральне середовище? Навіть на знаю, яка новосадна новація мене бентежить більше – якомога менше знань чи все-таки гендерно нейтральне середовище. Ось кілька слів із бесіди: «Чесна відповідь така: я не знаю коли вона такою стане. Але я точно буду робити все можливе, щоб вона такою стала, тому що я вважаю, що школа має будуватися на рівності можливостей і на навчанні учнів цієї цінності. Безперечно, що в школах не має бути місця якимось архаїчним стереотипам і уявленням, які були там присутні в попередньому столітті, але досі фігурують в нашому суспільстві».
Якщо я правильно зрозуміла, то родина, родинні цінності, повага до батьків і дідів, повага до матері й материнства — це «архаїчні стереотипи й уявлення»?
Трохи відволічуся. За фахом я філолог, і мене кидає в холодний піт побудова речень новітньої дами, яка керує освітою (освітою, куме!). Це ж просто збірник вправ для навчання редакторів! «Безперечно, що в школах не має бути місця якимось архаїчним стереотипам і уявленням, які були там присутні в попередньому столітті, але досі фігурують в нашому суспільстві». Що значить «були там присутні в попередньому столітті»? А стереотипи й уявлення, які досі фігурують? Бігме Боже!
Людоньки, кому ми довірили своє майбутнє? Дєвушка не вміє формулювати думку. Більше того, виникають великі сумніви, що має бодай якісь думки, окрім гендерної нейтральності.
І про гендерну нейтральність. Пані Новосад (але з урахуванням гендерної нейтральності, чи можна назвати її словом «пані»?) заявила, що роботу почала «із протистояння в ситуації з курсом “Основи сім’ї”. Чим сім’я не вгодила? Хто виростив цю гендерно нейтральну особу? Щоправда, вона гучно бідкалася, що не має достатньо грошей для виховання своєї дитини. Але ж, зважаючи на декларування гендерної нейтральності, звідки у неї мають взятися діти? Не інакше, в капусті знайде, якщо капуста про гендерну нейтральність нічого не чутиме.
Звісно, тішить заява міністерки, що вона теж уміє читати. Принагідно поцікавлюсь, чи це не зайва для неї компетенція? З письмом же у неї, як ми щойно бачили, не дуже добре. Але не зовсім зрозуміло, як міністр освіти може заявити, що не хоче, «аби в школах дітям навішували такі догми», маючи на увазі традиційну родину. Новосад вважає, що «потрібна фахова антидискримінаційна експертиза», що нормальна родина й родинні стосунки «не сумісні з демократичним суспільством 21 століття».
Україна точно розвивається в правильному напрямку?
Якщо хлопчику казати, що він хлопчик, а дівчинку називати дівчинкою, то це навішування догм, які не мають нічого спільного з демократією?
Міністерська очільниця визнала (цитую дослівно), що «у вільному суспільству держава не має лізти в приватне життя людини». А заперечення сімейних цінностей — це не втручання в сімейне життя? Перепрошую, але «не має лізти» в словах державного посадовця якось насторожує…
Що ж до цінностей, то практично одночасно з епопеєю про гендерну нейтральність у ЗМІ з’явилися повідомлення якраз про приватне життя Ганни Новосад. Буцімто вона була коханкою Олексія Гончарука, який віддячив за постільні втіхи посадою в уряді. Правда чи ні – сказати важко. Може, і не так усе було. Але, здається, ЛГБТ-цінності підтримує не тільки міністр освіти, але й прем’єр-міністр.
Міністерка побивається, що не може поки що принести в школу те, що в її світі вважається нормальним: «…просто взяти щось, що в моєму світі є нормальним, і принести в школу, мені здається, що це буде сприйнято з величезним опором і результату так не досягнеш». Але чому вона вважає, що школа має бути місцем «визнання прав ЛГБТ і узаконення цих прав», бо, бачте, українське суспільство до цього ще не дійшло?
Маю всього кілька питань, усього кілька. Куди, за новосадною версією, треба подіти усю світову культуру, яка ґрунтується на отих самих традиційних цінностях, які викликають відразу у новітньої позагендерної істоти? Куди подіти княгиню Ольгу і Анну Ярославну? Де знайде прихисток Матір Божа, лик Якої прикрашав козацькі знамена? Із якої пробірки візьмуться діти майбутньої України і чому їх навчить новітнє суспільство?
Міністр освіти побивається, що її ідею позагендерності й уславлення/пропаганди ЛГБТ не зрозуміють і не сприймуть. Маю щиру надію, що таки не сприймуть. Під ковдру до сусідів шастать ніхто не буде (ну, коханка прем’єра, то й коханка, а якщо ні, то й ні), але ж не ЛГБТ-ідеями має перейматися очільник освіти й науки, а освітою й наукою. Чи я щось розумію за застарілими правилами минулого століття?
О, іще питання. Для чого все таки так активно просувалася й лобіювалася ідея з фемінітивами, якщо на часі, виявляється, гендерна нейтральність і позагендерне суспільство? На часі, мабуть, не фемінітиви, а «нейтралітиви» (чи як ці покручі назвати)?
Ані жінок в Україні, ані чоловіків… Так і України, дивись, може не стати.
Наталія Коваль, спеціально для Vector News
