Питання інтеграції України до Європейського Союзу традиційно знаходиться в центрі уваги громадськості, оскільки воно є тісно пов’язаним (а деколи є просто визначальним) для подальшого політичного та економічного розвитку держави. Отож цілком логічно, що Шосте засідання Експертної Ради з питань зовнішньоекономічної політики (яке відбулося 25 лютого ц.р.) було присвячене розгляду проблем та подальшим перспективам імплементації Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Незалежні експерти (із значним досвідом практичної роботи в минулому) обговорили матеріали щодо результатів останнього засідання Ради Асоціації (28 січня 2020 року), підготовлені Н.Бобицьким (керівник економічного відділу Постійного представництва України при Європейському Союзі, 2015-2019), а також висловились щодо виступів д.е.н., проф. О.Шарова (економічний радник Посольства України в Португалії, 2009-2011) та Надзвичайного і Повноважного Посла України А.Веселовського (Постійний представник України в ЄС, 2008-2010).
При цьому було висловлено багато цікавих думок та надані конкретні рекомендації.
Зокрема, проф. О. Шаров наголосив, що на даному етапі процес євроінтеграції сповільнюється, тому що в Україні нема «ідеї» або плану для подальшої вдалої інтеграції. В ЄС в цілому вітають прагнення України до вступу, але явних знаків готовності прийняти Україну до свого «клубу» вони не подають. Це також стосується економічних відносин. «Україна, для того що б вступити в ЄС, повинна бути більш конкурентоздатною, а з боку Європи повинні визначиться наскільки Україна потрібна зі стратегічної точки зору», – підкреслив О. Шаров.
Екс-голова правління Державного експортно-імпортного банку України та екс-заступник Голови Національного банку України С. Яременко, в свою чергу, наголосив, що економічні відносини є найбільш важливими та Україна (враховуючи її розташування) могла б бути «майданчиком» для східних країн, які могли розміщувати виробництво на території України, тим самим роблячи Україну привабливою не тільки для СНД, але і для решти Європи. Це було би більш вигідним, аніж співпраця з ЄС, яка поки що працює у збиток Україні.
Посол А. Веселовський, тим не менш, не погодився з даною тезою та підкреслив, що Російська Федерація не дала б вигідних умов економічного розвитку – тим більше для співпраці з ЄС. «Виконання Угоди з ЄС не відкривають можливість для членства, але її виконання ставить нас в ту позицію, коли ми можемо говорити про це», – зазначив А.Веселовський. Він наголосив, що треба звернути увагу на Європейську зелену угоду (European Green Deal) і Україні слід саме на цій ідеї будувати стосунки з ЄС, оскільки ми маємо значний потенціал розвитку в даній сфері.
П.Шатковський (багаторічний заступник голови Служби безпеки України), зі свого боку, запропонував звернути увагу на заходи, які можуть зацікавити ЄС: а саме забезпечення власної внутрішньої безпеки, кордонів, а також кібербезпеки та протидії гібридної війни. Тим самим Україна може бути захистом для ЄС та балканських країн, що в свою чергу підкреслюватиме здатність України співпрацювати з ЄС.
Відомий український макроекономіст І. Шумило наголосив, що перед тим, як переглядати Угоду про асоціацію, Україна повинна відповісти на запитання: «Які зміни пропонуються та які наслідки вони будуть мати для України і для ЕС, та як їх правильно імплементувати, у тому числі в наше законодавство».
А ось Т. Соляник (багаторічний заступник виконавчого директора Світового банку) підкреслила, що треба розвивати внутрішній ринок та навести «порядок» вдома, перш ніж думати про вдалу євроінтеграцію. Не менш важливим фактором є відсутність комунікації між обома сторонами, що приводить до організаційних та технічних проблем. А.Соболев (колишній заступник міністрів зовнішньої торгівлі та фінансів) зазначив, що Україні потрібно добиватися захисту та сприяння інвестицій, а також фізичного та юридичного захисту українських експортерів товару, капіталу та робочої сили.
А. Максюта (перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України, 2012 —2014) сказав, що Україні потрібно фінансувати власні дослідні установи, а не сліпо покладатися на рекомендації з боку іноземних радників або неадаптований досвід інших країн. При цьому було висловлено жаль з приводу того, що Україна інтегруєтеся до ЄС не як її інтегральна частина, а скоріше як додаток. А. Максюта також підтримав репліку О. Шарова про те, що в Україні немає «ідеї» для євроінтеграції. Процес пошуку такої ідеї здійснюється, але він проходить окремо від ініціатив держави. Що ж до пропозиції перегляду Угоди в частині збільшення експортних квот, то експерт вважає, що це, в будь-якому випадку, не буде мати великого впливу на загальне положення економіки та зростання ВВП.
Підсумовуючи, процес євроінтеграції застопорився, а для «каталізації» цього процесу Україна потребує «ідею», та більш опрацьованого плану для успішної її реалізації. Процес євроінтеграції має бути безпосередньо пов’язаний із повсякденним життям країни, а не відокремлюватися – лише тоді Україна досягне гідного результату.
Михайло Ямпольський,
редактор-аналітик
