1 жовтня 2020 року відбулось чергове онлайн-засідання Робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства під головуванням Голови підкомітету з питань прав людини Комітету Верховної Ради України з питань прав людини Тараса Тарасенка. Захід був присвячений обговоренню ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства «Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство», яка на думку багатьох є недосконалою і такою, що потребує суттєвих законодавчих змін.
Водночас учасники робочої групи побічно торкнулись і деяких інших суміжних проблем у цій сфері. Зокрема, заступник генерального директора з правових питань Державного концерну “Укроборонпром” Даніїл Федорчук наголосив на нагальності проходження в парламенті законпроєкту №2786 про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) щодо вдосконалення процедур банкрутства державних підприємств оборонно-промислового комплексу. Справа в тому, що Кодекс передбачає можливість введення процедури санації щодо підприємств ОПК (задіяних у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки). Водночас, відповідно до статей 49-50 Кодексу процедура санації вводиться господарським судом шляхом постановлення відповідної ухвали, якою одночасно має бути призначено керуючого санацією боржника з числа арбітражних керуючих. Ухвала господарського суду про введення процедури санації та призначення керуючого санацією набирає законної сили з дня її постановлення, і з моменту її постановлення члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством. Таким чином, відповідно до Кодексу, з моменту введення процедури санації управління підприємством – боржником повністю (у т.ч. і в частині здійснення поточної (оперативної) діяльності) переходить від керівника (директора) до арбітражного керуючого. Проте зрозуміло, що такі підприємства є досить складними в управлінні (прийнятті господарських та виробничих рішень), керівництво ними потребує спеціальних наукових та технічних знань, а їхня діяльність напряму пов’язана із забезпеченням обороноздатності та безпеки України, що має підвищене значення в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. Управління такими підприємствами може бути занадто складним для будь-кого з арбітражних керуючих, але натомість бути звичною справою для попереднього керівника, якому просто слід змінити статус на керуючого санацією. Сама по собі законодавча ініціатива проста, але натомість вона вже майже рік знаходиться без руху в стінах парламенту. Тарас Тарасенко пообіцяв посприяти більш швидкому проходженню законопроєкту в стінах Верховної Ради. До речі, що стосується досудової санації, то в «Укроборонпромі» не бачать особливих переваг в її застосуванні, принаймні у її теперішній редакції.
Власне, законодавче корегування ст.5 Кодексу і стало основним лейтмотивом засідання, більше того, на думку представників судової влади потрібна взагалі абсолютно нова редакція цієї норми.
Наприклад, ті судді господарської юрисдикції, які вже стикнулись у своїй роботі з досудовою санацією, задаються запитанням, а яких саме кредиторів потрібно включати до плану санації? Адже за логікою норми боржник сам визначає перелік кредиторів, і перевірити повноту усіх його боргових зобов’язань суд не має ані можливості, ані права. Відповідно до ст.5 до суду подається лише план санації; документи, що підтверджують схвалення плану санації; та список кредиторів із зазначенням їх найменування або ім’я, місцезнаходження або місця проживання чи перебування, ідентифікаційного коду або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) та суми заборгованості. Цих документів занадто мало, аби визначити усіх зацікавлених кредиторів. Звичайно, що до плану санації ще додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника, та може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації. Але ж чи слід і суду, і кредиторам повністю довіряти таким аналізам, якщо вони зроблені на замовлення боржника? На думку Феміди, питання спірне, і можливо інколи слід в таких випадках ініціювати проведення певних експертиз.
Відверто дивує господарників і фраза про «поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів» – насправді ніхто не розуміє, що саме мав законодавець на меті, вживаючи означення «категорії».
Ймовірної кореляції піддаватиметься норма ст.5 Кодексу і в частині того, що «план санації має бути схвалений у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог». Учасники Робочої групи висловили припущення, що в таких випадках слід підняти «планку погодження» до 75%, інакше конфліктних ситуацій між кредиторами не уникнути.
Викликає чимало зауважень і місячний строк мораторію на відкриття справи про банкрутство під час розгляду заяви про затвердження плану санації. По-перше, цього строку занадто мало. Так, на думку представниці Фонду держмайна України, начальника Управління відновлення платоспроможності та припинення діяльності підприємств Раїси Скороход введення такого мораторію слід подовжити мінімум до 12 місяців. По-друге, знову ж таки на зауваження ФДМУ, незрозуміло, навіщо в ст. 5 є вимога щодо того, що «до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом». Адже в такому випадку взагалі ставиться під сумнів доцільність запровадження досудової санації, бо одні кредитори будуть «йти» за санаційною процедурою, у той час як інші матимуть змогу спокійно у той самий час ініціювати процедуру банкрутства (для уникнення цього слід змінити і ст.5, і ст. 37 Кодексу).
До речі, від Фонду держмайна пролунала дуже цікава ремарка з приводу того, що у 2020 році Фондом буде втричі (!) перевиконано план по так званій «малій приватизації», тобто на продаж у ІІ півріччі буде виставлено навіть більше держпідприємств, ніж навіть у І півріччі.
Наступне засідання Робочої групи планується на 12 жовтня, і там буде обговорюватись питання зняття мораторію на стягнення боргів з держпідприємств.
Сергій Козлов, редактор
