Світ за останні десять років кардинально змінився. Невід’ємним елементом життя став вибуховий розвиток технологій, Інтернет-сервісів, мобільного зв’язку, медійного простору. Сьогодні людство тотально озброєно планшетами, смартфонами, а середньостатистичний мешканець планети проводить 6-8 годин на день з мобільним пристроєм. Вчорашній телефонний апарат перетворився на поліфункціональний електронний пристрій, став фото- і відеокамерою, медіа-центром, диктофоном, плеєром, навігатором, довідником, перекладачем, він містить десятки корисних застосунків. WhatsApp, Viber, Facebook Messenger, Skype, Twitter, Telegram, Signal стали зручними та звичними засобами комунікацій. Штучний інтелект вже аналізує профайли людей, пропонує друзів і варіанти знайомств, знає, чим цікавиться людина, якими є її уподобання, що хоче почути, де прагне побувати.
На зміну класичним медіа прийшли електронні. Їхня популярність не лише в зручності, доступності, цілодобовості та оперативності подання інформації. Медіа налаштовані на споживача, навіть конкретні аудиторії: вони використовують простішу мову, застосовують нестандартні форми подання інформації, містять влучні заголовки, стисле викладення сутності матеріалу. Це спрацьовує, адже люди, обмежені часовими рамками, все менше сприймають довгі речення та складні судження. У динамічному світі споживачі прагнуть «вхопити» суть події за секунди, насичуються новинами побіжно, за заголовками, анотаціями, картинками. Першочерговою технологією стала візуалізація інформації, телебачення перейшло до прямих ефірів Livestream («наживо»).
Пересічні громадяни через смартфони можуть транслювати інформацію з місць подій, створюючи «ефект присутності». Комунікації вибудовуються навіть з віртуальними співрозмовниками (т.зв. «чатботи» або Chatbot), які консультують в автоматизованому режимі. Міста, дороги, офіси, магазини, прибудинкові території буквально нафаршировані відеокамерами. Фіксується практично все, що рухається та відбувається навколо нас, і транслюється в будь-яку точку планети.
Технологічний ривок залишив позаду мисленнєву складову: розумова діяльність людини, її здатність до аналізу, критичного мислення, виявились не такими вже й динамічними в змінах. Цей технологічно-ментальний розрив створив нові можливості, передусім для спеціальних і розвідувальних служб. Він дав можливість здійснювати вплив на підсвідомість споживача інформації, формувати його позицію. Групи соціальних мереж стали стрімко політизуватися і вже демонструють здатність до утворення нових соціумів. У віртуальному просторі зароджуються навіть субкультури та мережеві політичні ідентичності.
Комунікаційні мережі швидко перетворились на інструмент впливу, стали різновидом гібридної зброї. Застосування цього інструментарію вже поставлено на апаратно-програмну платформу: дослідники з Кардіффського університету, одного з провідних вишів Великої Британії, продемонстрували здатність сервісу прогнозувати масові акції та ідентифікувати їхнє зародження значно швидше, ніж поліція.
Людство зробило крок у майбутнє та не помітило, як добровільно вдягнуло на себе «цифровий ошийник». Розвідка не залишилась на узбіччі прогресу, вона стала частиною віртуального буття. Не слід обмежуватись припущеннями, що спецслужби «можуть стояти» за впровадженням WhatsApp, Facebook, Telegram, Twitter. Сьогодні є очевидним: сучасні технологічні досягнення стали можливими внаслідок безпосередньої участі розвідувальних та спеціальних служб у замовленні та розробці таких технологій, що дозволило їм зробити якісний стрибок, стати бенефіціарами і отримати практично необмежений доступ до персональних даних.
Технічний прогрес змінив життя, а разом з ним реалії розвідувальної діяльності. Так само, як з розвитком людства мушкет знецінив рицарські обладунки, мотор відправив у небуття кавалерію, а дрони підводять риску в розвитку танкової промисловості, розвідувальні технології залишають історії свою «класику». Такі різновиди розвідувальної діяльності, як технічна розвідка (SIGINT), розвідка з відкритих джерел (OSINT), з використанням даних соціальних мереж (OCMINT), за зображеннями (IMINT) тощо суттєво потіснили агентурний вид (HUMINT), який донедавна вважався чи не найголовнішим у здобуванні секретної інформації. Процес змін відбувається на наших очах, він є об’єктивним наслідком отримання розвідувальними службами принципово інших інструментів та проривних можливостей пошуку, перехоплення, оброблення інформації, ідентифікації та верифікації об’єктів, їхнього всебічного вивчення практично без виходу фахівців із службових приміщень. Таким чином третя складова почала відставати від перших і опинилася в черзі на перезавантаження.
Чого ж очікувати в розвідувальній сфері у ближче десятиліття? Експерти зазначають: трикутник OSINT-SIGINT-HUMINT залишатиметься актуальним з точки зору організації розвідувальної діяльності (принаймні до часу, коли світ стане тотально роботизованим). Але це зовсім не означає, що слово «класика» залишатиметься у вжитку. Зміст і співвідношення трьох складових будуть суттєво скориговані. Вимогою часу стане поєднання різних стратегій, технологій і можливостей для досягнення цілей, створення асиметричних переваг у боротьбі із супротивником. Лише колективний інтелект, симбіоз мистецтва, науки і технологій дозволятиме досягати успіху.
Такий висновок підтвердили фахівці американської розвідки. У грудні 2019 року виданням «Yahoo News» були представлені результати масштабного багатомісячного дослідження сучасних тенденцій в розвідці. Експерти дійшли висновку, що в епоху тотальної цифровізації традиційні методи збору розвідувальної інформації вже не можуть забезпечити вирішення глобальних завдань, на заміну мають прийти інші розвідувальні інструменти. Якщо на рахунок «інших» інструментів з дослідниками можна посперечатися, то щодо перегляду способів їхнього застосування американці мають рацію.
Експерт розвідувального співтовариства США та за сумісництвом професор Колумбійського університету Роберт Джервіс у книжці «Чому розвідка потерпає невдачі: уроки революції в Ірані та війни в Іраку» розвиває вказану вище тезу і робить важливий висновок: розвідка, що базується на класичних засадах, не може повною мірою правильно і точно оцінити виклики постмодерністського суспільства та вчасно виявити небезпеку. Для максимально точного прогнозування потрібен принципово інший підхід: головною зброєю спецслужб мають стати комплексність застосування сил і засобів, вміння швидко аналізувати події із залученням наявних не лише у розвідувальних службах можливостей. Групова робота, синергія думки, колективний інтелект, консолідація зусиль над вирішенням завдань та використання різних можливостей є тим, що потрібно.
У розвідці ближчого майбутнього агентурна компонента змушена буде віднайти нову нішу. Враховуючи високу динаміку технологічних процесів та розгалуженість мережевих структур, залучених до процесів розроблення й прийняття рішень, традиційні багатоходові комбінації й довготривалі заходи з розробки та оперативного проникнення до об’єктів розвідки втрачатимуть актуальність, на заміну їм приходитимуть москітні агентурні технології – синхронізовані в часі та просторі «точкові» дії малих розвідувальних груп для вирішення конкретного ситуативного завдання. Досягнення результату буде витребуваним не «взагалі» та не «через півроку-рік», а у «цей час та цьому місці». HUMINT стане мобільним, динамічним різновидом розвідки, готовим буквально на марші здобувати інформаційні «пазли» для доповнення картини, що попередньо складатимуть фахівці OSINT та SIGINT. На вершині розвідувального процесу впевнено стоятиме системний аналітик, який задаватиме тренди, позначатиме загальні обриси картини для її подальшого заповнення, у тому числі розвідниками «з полів». Система функціонуватиме як єдиний скоординований та злагоджений механізм, усі його складові спрямовуватимуть зусилля на вирішення конкретного інформаційного завдання.
Однією з ілюстрацій такої моделі «розвідки майбутнього» може стати британська компанія Bellingcat. Хоча вона офіційно позиціонує себе як «незалежна структура, що спеціалізується на проведенні журналістських розслідувань з використанням аналізу даних відкритих джерел», її співфінансування здійснюється урядом Великої Британії, Конгресом США, Національним фондом демократії (США), Фондом Джорджа Сороса «Відкрите суспільство». Ця приватна розвідувальна компанія об’єднує всього декілька десятків «волонтерів» – фахівців з OSINT, SIGINT і частково HUMINT, але за ефективністю розслідувань та наслідками впливів може конкурувати з окремими багатотисячними розвідувальними службами (як приклад можна навести резонансні розслідування у справах МН-17, отруєння Скрипаля, Навального, чи діяльності ПВК «Вагнер»). Цікаво, що розвідка з використанням агентурних джерел представлена у Bellingcat фаховими журналістами, які спеціалізуються за географічно-тематичними напрямами, їх розслідування проводяться через чисельну мережу кореспондентів та мало чим відрізняються від збирання інформації за допомогою класичних агентурних інструментів під журналістським прикриттям.
Отже, запорукою успішності розвідувальних операцій вже сьогодні стають компактність, мобільність моделей малих розвідувальних груп самостійність та висококласність їх учасників. У розвідувальному співтоваристві будь-якої конфігурації не буде обмежень рамками однієї розвідувальної служби. Навпаки, ефект досягатиметься утворенням колективів «змішаного типу», які об’єднуватимуть представників різних розвідувальних структур та громадянського суспільства. Власне, для цього співтовариство, в широкому розумінні цього слова, й утворюється. Погодьтеся, така форма синергії означає зовсім інший рівень організації роботи, управління процесами та кваліфікації фахівців.
Звісно, агентурна розвідка у процесі пошуку «своєї ніші» у високотехнологічному світі зіштовхуватиметься з проблемами. Однією з них є транспарентність. Вона загрожує безпечному проведенню розвідоперацій, зашифруванню об’єктів зацікавленості, джерел інформації, забезпеченню безпеки розвідувальної діяльності. Але таким є плин життя, він змушує розвідувальні служби рухатись, шукати шляхи, способи, технології, тобто постійно змінюватись. Наприкінці 2020 року високопоставлені співробітники ЦРУ США Марк Полімеропулос і Джон Сайфер навіть звернулися з цього приводу до новообраного президента США Дж.Байдена з відкритим листом. Вони наголосили, що новітні технології «створили проблеми екзистенційного характеру», водночас запропонували способи їх вирішення, щоби HUMINT міг безпечно і ефективно діяти по всьому світу. Можемо спрогнозувати, що серед тих пропозицій містилися й тези про активне переведення агентурної розвідки у формат роботи під нетрадиційним прикриттям.
Кріс Палларіс, директор заснованої у 2010 році у Цюріху приватної розвідувальної компанії «I-Intelligence», підкреслює, що бажання урядів знати і передбачати майбутнє – нездоланне. За уміння це робити з високою ймовірністю відбуватиметься все жорсткіша конкуренція розвідувальних служб світу. Передбачення означатиме не лише здобування з використанням розвідувальних інструментів таємної інформації тих чи інших країн, але й створення розвідками оперативних можливостей для керування процесами, самостійного формування майбутнього. Очевидно, у такому разі прогнози будуть не лише точними, але й видозмінюваними під потреби замовників. Таке розуміння організації агентурної розвідки розкриває нові горизонти, потребує трансформації системи управління, побудови принципово інших вимог до кадрового апарату та запровадження інноваційних підходів до його добору і професійної підготовки. З приводу останнього доречно нагадати слова генія сучасності Стіва Джобса: «наймати треба тільки найкращих людей і не для того, щоб казати їм, що робити. Вони мають самі знати, як приносити прибутки». Здається, прийшов час адаптувати цю бізнес-формулу успіху до сфери розвідки.
Ще один важливий аспект. В умовах багатовимірного світу з багатьма його невизначеностями та протиріччями розвідувальні служби змушені «тримати руку на пульсі» багатьох проблем, ретельно відстежувати усі без виключення сфери життєдіяльності. Зазначене суттєво підвищує вимоги до співробітників кадрового складу, а також актуалізує досі непопулярне у професійних колах питання аутсорсингу. Передача частини розвідувальних завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду є викликом сучасності, який слід усвідомити й достойно прийняти. Відкритість розвідки – не розвага, не гра у прозорість і демократію. Це вимушений крок, зумовлений передусім пріоритетними потребами самих розвідувальних служб в оновленні, розширенні спроможностей, досягненні нової якості та результатів більш високого рівня, передусім по лінії «людської розвідки».
Саме тому, останніми роками ми є свідками тектонічних процесів виходу розвідувальних служб з тіні, де сторіччями їм було затишно і комфортно. Цікаво спостерігати, як перед широкою аудиторією з’являються директори ЦРУ, Національної розвідки США, «Моссад», МІ-6 (організації якої донедавна взагалі «не існувало» для суспільства) з меседжами до молодіжної аудиторії про те, що різні методи спецслужб, які були напрацьовані останніми десятиріччями, стали недієвими, ера четвертої індустріальної революції вимагає «нових мізків» для переходу до четвертого покоління шпіонажу. Ці нетипові для таємних відомств кроки не випадкові: розвідувальні служби провідних країн світу перезавантажують HUMINT, в розвідувальній справі відбувається «апгрейд ментальності». Ключовими індикаторами тут стають кадрове оновлення, нешаблонність, гнучкість та креативність мислення, здатність до колективного вироблення інноваційних ідей та рішень, в тому числі в умовах аутсорсингу.
Прогнозні оцінки свідчать, що розвідка XXI сторіччя цілком ймовірно перейде до модульного принципу побудови діяльності на кшталт іграшки-трансформера. Цей механізм набуватиме різних видів та конфігурацій, щоби відповідати конкретній ситуації, вимогам часу, навіть випереджати його. Машина має бути високотехнологічною, динамічною, адаптивною, вміти самовдосконалюватися, розосереджуватися за москітним принципом, або групуватися в єдине ціле щоб якнайкраще пристосовуватися до змін навколишньої обстановки. Таким трансформером не потрібно керувати в ручному режимі: система стане самоорганізованою, з власним інтелектом, їй необхідно лише ставити чіткі завдання, задавати часові та інші обмеження.
В Україні окремі блоки та модулі такої конструкції вже існують, інші лише створюються, або проектуються. У «Білій книзі», яка побачила світ на початку 2021 року, правильно зазначено, що синонімами слів «українська розвідка» стали оперативність, мобільність проактивність, що вітчизняна розвідка є єдиною у прагненні змінити себе і світ на краще. Слід зробити важливі системні кроки щоби імплементувати ці слова у життя. Наразі розвідувальна система очікує на головного інженера-конструктора, своєрідного Стіва Джобса, який зможе побудувати новітню модель, завантажити в її процесор сучасний програмний продукт. Завдання є цілком реальним, його виконання дозволить відновити лідируючі позиції української стратегічної розвідки в світі.
Поза сумнівом, на цьому шляху перетворень будуть помилки. Але, як казав американський письменник Елберт Хаббард, «найбільша помилка в житті – весь час боятися зробити помилку». Помилки – рушійна сила та ознака руху вперед. Втім, може це зовсім не помилки, адже ще Пауло Коельйо підкреслював: «У світі не має нічого абсолютно помилкового – навіть зламаний годинник двічі на добу показує правильний час».
Автор: Юрій Романюк,
кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
