Одним із напрямків діяльності Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова є лікування пухлин серця.
Первинні пухлини серця (ППС) були до останнього часу маловивченим напрямком клінічної медицини, що пояснюється рідкістю даної патології, надзвичайно поліморфною її клінічною картиною і складністю прижиттєвої діагностики. Природний прогноз у хворих з первинними пухлинами серця незадовільний. Як правило, вони помирають в середньому через 1,5 – 2,5 роки після появи перших клінічних ознак захворювання. Основною причиною їх смерті є оклюзія клапанних отворів або пухлинна емболія. При цьому в 10 – 30% випадків смерть наступає раптово.
Останніми роками, завдяки широкому впровадженню ЕхоКГ, КТ та МРТ значно збільшилась кількість хворих з пухлинами серця, що поступають на хірургічне лікування. Важливими умовами успішного лікування цього важкого контингенту хворих є своєчасність і точність діагностики захворювання з надзвичайно поліморфною клінічною картиною, невідкладність хірургічного лікування з дотриманням певних умов проведення операції, направлених на її радикальність.
Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України більше 49 років займається хірургічним лікуванням ППС і має в своєму розпорядженні один з найбільших в світі дослідів лікування цієї важкої патології. За цей період (1969 – 2019рр.) на лікуванні в інституті знаходилося 949 хворих з морфологічно верифікованими ППС різного генезу. Вік хворих коливався від 1 дня до 76 років, найбільша кількість – у віці від 32 до 55 років.
Морфологічно серед первинних пухлин серця найчастіше виявляються доброякісні. Проте такий підрозділ умовний, оскільки по своїй локалізації всі пухлини серця є “злоякісними” і без хірургічного лікування неминуче приводять до летального наслідку. Частота цих пухлин склала 93,1%. Серед них зустрічаються рабдоміоми, гемангіоми, фіброми, ліпоми, папілярні фіброеластоми і інші пухлини. Проте абсолютну більшість (89,1%) складають міксоми серця (МС). Поряд з доброякісними пухлинами серця інститут має великий досвід лікування і злоякісних пухлин серця, що склав 67 випадків.
Хірургічна тактика при встановленні діагнозу новоутворення серця полягає в проведенні невідкладної операції. Її екстреність продиктована небезпекою пухлинної емболії і оклюзії атріовентрикулярних (клапаних) отворів у випадках пухлин великих розмірів, з високою рухливістю та схильністю до фрагментації, особливо рухомих міксом серця на довгих ніжках.
Безпека виконання оперативного втручання пухлин серця є одною із умов в хірургії цієї патології. З цією метою в інституті було розроблено та впроваджено в практику цілу низку хірургічних маніпуляцій, що забезпечують запобігання найбільш поширених ускладнень в операційному та післяопераційному періодах. А саме запатентовано різноманітні доступи при наявності пухлин, що уражають різні камери серця. Впроваджено використання відеоскопічної апаратури для видалення пухлин важкодоступної локалізації. Велике значення для успіху хірургічного лікування новоутворень серця є ретельна діагностика та адекватна корекція супутньої патології, що пов’язана як з пухлинним процесом та іншими захворюваннями серця. Корекція супутніх клапанних уражень, атеросклерозу коронарних артерій, додаткові маніпуляції, що сприяють радикальності операції також відіграють значну роль в покращенні безпосередніх та віддалених результатах лікування цієї важкої патології.
Госпітальна летальність при видаленні МС за даними літератури коливається в досить широких межах. (2,3–13,3%). При цьому досвід Інституту серцево-судинної хірургії показує, що дотримання всіх необхідних принципів оперативного втручання дозволяє добитися значного поліпшення безпосередніх результатів операцій. Впровадження в клінічну практику ІССХ розробленої системи ургентної хірургічної допомоги із застосуванням оптимізованих варіантів оперативного лікування дозволили добитися значного зниження можливих ускладнень і госпітальної летальності при проведенні операцій при МС і інших, рідкісних ПОС. При цьому впродовж останніх 17 років 492 операції з приводу доброякісних пухлин серця виконано без летальних наслідків.
Прооперовані пацієнти часто повертаються до активного життя та праці. Якщо в НІССХ імені М.М. Амосова в середньому виконується 22-25 операцій з приводу міксом серця, то в кардіохірургічних центрах України ця кількість може бути біля 20 операцій на рік.
Первинні злоякісні пухлини серця можуть мати місце серед захворювань в Україні в середньому 15 на рік (від 12 до 18; якщо брати за основу статистику дослідників США – 46 первинних злоякісних пухлин серця на 100 млн. населення на рік). Хірургічне лікування первинних злоякісних пухлин серця в більшості випадків малоефективно і поки не вносить принципових змін до прогнозу хворих з цією патологією. Головне пояснення тому — до цих пір залишається пізня діагностика захворювання. Тому сьогодні хірурги вимушені обмежуватися паліативними хірургічними операціями, спрямованими на відновлення інтрасерцевої гемодинаміки поєднуючи їх в післяопераційному періоді з хіміотерапією і променевою терапією.
Однак, в НІІССХ імені М.М. Амосова за останні 10 років, завдяки використанню комплексу заходів на операційному та післяопераційному етапів, спрямованих на зниження такого фактору шпитальної летальності як пухлинна інтоксикація (65% від усіх причин летальності), вдалося знизити летальність при злоякісних пухлинах серця з 33,3% до 5,5%.
За матеріалами Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України
