Автор: Володимир Паливода,
дослідник діяльності спеціальних служб
У контексті розробки проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України (реєстр. №3196-д від 26.10.2020) доцільно розглянути два важливих питання.
По-перше, враховуючи кардинальну реформу спецслужби, яку планується запровадити новим законом, цілком логічним було б не обмежуватись внесенням змін до існуючого та морально застарілого Закону України «Про Службу безпеки України», а прийняти абсолютно новий закон, який передбачав би інші засади функціонування спецслужби, її функції, організаційну структуру, граничну чисельність, сучасні стандарти демократичного цивільного контролю тощо. Для прикладу, так само законодавець вчинив із Законом України «Про розвідувальні органи України» від 2001 р. на заміну якого у 2020 р. прийшов принципово новий Закон України «Про розвідку».
По-друге, одночасно із введенням принципово нових засад функціонування головної спецслужби країни доцільно переглянути також її назву. Питання щодо назви Служби безпеки України від самого початку її існування дискутується у професійних та експертних колах. Прийняття нового закону дає слушну нагоду нарешті вирішити це питання.
Сучасна назва органу «Служба безпеки України» є доволі «розмитою». Якщо в ній слова «Служба» та «України» не викликають застережень, то третє – «безпеки» – навпаки. Одразу та цілком логічно виникає запитання: якої безпеки?
Почнемо з того, що термін «безпека» в українському законодавстві окремо вживається, переважно, у промисловій та транспортній сферах . У повсякденному житті воно також стало широковживаним: «служба безпеки банку», «служба безпеки комерційної установи», «служба безпеки транспортних перевезень»… Словники української мови розтлумачують слово «безпека» як стан, коли кому, чому-небудь ніщо не загрожує . В іспанській мові, наприклад, цей термін трактується як стан речей, який робить їх міцними, визначеними, постійними, впевненими, стійкими, надійними, вільними від усякого ризику й небезпеки . То ж, про яку безпеку, власне, йдеться?
Більшість науковців та експертів (зокрема, С. Пирожков, О. Бєлов, С. Селіванов, М. Косолапов, Г. Мурашин, Є. Кравец, С. Гордієнко, В. Картавцев та ін.) визначають безпеку як певну характеристику стану системи та її основних складових. Заслуговують на увагу й висновки про те, що «безпека, як стан системи, коли ніщо й нікому не загрожує» є здебільшого віртуальною категорією, адже актуальні та ймовірні (прогнозовані) виклики і загрози неможливо повністю нейтралізувати чи усунути: вони існували та існуватимуть, по-різному впливаючи на соціальну та інші системи. Тому мова може йти лише про рівень їхнього впливу на середовище та масштаби наслідків цього впливу.
Виходячи із зазначеного, свого часу законодавцями пропонувалися різні варіанти зміни назви спецслужби, наприклад «Служба національної безпеки», «Національна служба безпеки». Всі вони були невдалими, адже поняття «національна безпека» є досить широким і в українському законодавстві має значення захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз .
Дослідники Європейського центру з питань вивчення питань безпеки ім. Дж. К. Маршалла (Німеччина) вважають, що національна безпека це – загальний термін, який включає поняття національної оборони та відносини країни з іноземними державами. Закон «Про національну безпеку», прийнятий у США у 1947 р., визначав її як інтеграцію питань внутрішньої, зовнішньої та воєнної політики в інтересах вироблення урівноваженого підходу до вирішення проблеми використання США різних засобів – воєнних і невоєнних у своїй зовнішній політиці для забезпечення власної безпеки. Тобто, акцент робиться на зусиллях саме у зовнішній сфері .
У 2018 р. Закон України «Про національну безпеку України» вперше визначив поняття «державна безпека» – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру. Більше того, у статті 19 цього законодавчого акта чітко вказано, що за забезпечення державної безпеки відповідає СБУ – державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, на який покладені завдання протидії розвідувально-підривній діяльності проти України; боротьби з тероризмом; контррозвідувального захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці.
Статус державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, закріплено й у чинному Законі України «Про Службу безпеки України». Крім згаданих вище завдань, СБУ також займається попередженням, виявленням, припиненням та розкриттям кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Нарешті, якщо звернутися до міжнародного досвіду, можливо переконатися, що у багатьох назвах спецслужб світу широко вживається словосполучення «державна безпека», наприклад:
• Служба державної безпеки Королівства Бельгія;
• Служба державної безпеки Латвійської Республіки;
• Служба державної безпеки Азербайджанської Республіки;
• Служба державної безпеки Грузії;
• Служба державної безпеки Республіки Узбекистан;
• Служба державної безпеки Республіки Абхазія (частково визнана);
• Агентство державної безпеки Південно-Африканської Республіки;
• Департамент державної безпеки Литовської Республіки;
• Міністерство державної безпеки Китайської Народної Республіки.
Отже, при розгляді питання щодо приведення назви вітчизняної спецслужби у відповідність до її прямого функціонального призначення, цілком логічним було б вживання терміну не «безпека» чи «національна безпека», а саме «державна безпека», адже цей орган спеціального призначення забезпечує не «безпеку» у різних її тлумаченнях, а саме безпеку держави.
При підготовці пропозицій щодо внесення змін до Конституції України та при доопрацюванні згаданого вище законопроєкту доцільно було б внести зміни до назви державного органу спеціального призначення та змінити назву на «Служба державної безпеки України», що більш точно відповідатиме її компетенції, визначеним завданням та функціям.
Квітень 2021 року
