«Чорнобильське досьє КГБ» – під такою загальною назвою Галузевим Державним архівом Служби безпеки України було видано дві книги архівних документів, які охоплюють період від будівництва атомної електростанції до введення в експлуатацію об’єкту «Укриття».
Після розформування в Україні у вересні 1991 року Комітету державної безпеки (КГБ), його матеріально-технічну базу було передано спершу Службі національної безпеки України, а з березня 1992 року Службі безпеки України. Таким чином Архівом СБУ було отримано на зберігання документи, створені та накопичені радянською спецслужбою про Чорнобильську АЕС від початку 1970-х років і до 1991 року.
Уся ця інформація тривалий час залишалася під грифом «Совершенно секретно» і лише після проголошення незалежності України та поступового відкриття архівів радянських спецслужб стало можливим усвідомити не лише про масштаб лиха, але й про причини та передумови, чому одна з наймасштабніших техногенних катастроф ХХ століття стала можливою.
Перша книга, «Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період: збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС» вийшла друком 2019 року і охоплює поставарійний період та висвітлює суспільні настрої серед населення радянської республіки (від 1986 р. до 1991 р.). Додатком до книги подано протоколи Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ з питань, пов’язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Ці протоколи опубліковано як своєрідний анонс раніше не опрацьованих архівних джерел аби спонукати дослідників до всебічного вивчення масиву інформації про трагедію на ЧАЕС.
Друга книга, «Чорнобильське досьє КҐБ: від будівництва до аварії: Збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС», що вийшла друком наступного року, містить розсекречені документи про етапи будівництва ЧАЕС, власне саму аварію та ліквідацію наслідків техногенної катастрофи, тобто охоплює період початку 1970-х років і до листопада 1986 року. Переважна більшість документів публікується вперше, як наприклад, повідомлення про недоліки при будівництві станції, транскрипт телефонних переговорів на ЧАЕС у ніч аварії тощо.
Зазначені видання можуть стати у пригоді не лише фаховим науковцям, але й широкому колу читачів, що цікавляться історією ЧАЕС зокрема та України в цілому, адже через призму опублікованих документів можна самостійно віднайти відповіді на низку важливих питань функціонування радянського комуністичного режиму, оскільки дослідження Чорнобильської катастрофи є досить чутливою темою, що потребує вивчення різноманітних аспектів суспільно-політичного життя тогочасного періоду. Однак варто не забувати про критичний підхід до опрацювання архівних джерел радянського періоду через їхню подекуди упередженість та ідеологічну суб’єктивність.
Зважаючи на те, що архіви радянських спецслужб на території Білорусі та Росії досі закриті для ознайомлення та досліджень, масив оприлюднених свідчень дає унікальну можливість аналізувати обставини напередодні аварії, під час техногенної катастрофи та заходи з ліквідації наслідків атомного лиха крізь призму тогочасних спецслужб, одним із завдань яких був контррозвідувальний нагляд за важливим об’єктом «народного господарства».
Для поширення видань серед ширшого кола читачів підготовлено електронні версії книг, з якими можна ознайомитись на веб-сайтах партнерів даного видавничого проекту: Українського інституту національної пам’яті та Інституту історії України НАН України.
