Комплексний план «блискавичної війни» з Україною, який заздалегідь місяцями, а може й роками готувався Адміністрацією Президента й Генеральним штабом ЗС РФ, провалився.
Уже на другий день після оголошення «спеціальної операції» всі якось забули про рішення Державної Думи щодо визнання ДНР-ЛНР. Потускніло враження від записаного напередодні засідання Ради безпеки РФ під головуванням Путіна. Запам’яталась, хіба що, принизлива публічна порка переляканого Голови Російського історичного товариства Сергія Наришкіна, який при Путіні числиться керівником російської розвідки. Дозвіл Ради Федерації РФ про надання дозволу Президенту РФ на застосування Збройних Сил Росії за кордоном, а також хворобливі фантазії Путіна, у також записаному заздалегідь зверненні до народу, вже не шокували, а навпаки, мобілізували народ України під гаслом «Вітчизна в небезпеці»!
Одне з красномовних свідчень повного фіаско бліцкригу – видалення пропагандистської статті «про успішне захоплення Києва й всієї України» на інформаційному ресурсі РИА «Новости», яку планувалось опублікувати 26 лютого 2022 року. У ній розповідалось «про успіхи спецоперації в Україні та встановлення нового світопорядку», висловлювались утопії про входження захопленої України до союзної держави чи ОДКБ.
Видається, що головна причина провалу Кремля криється в тому, що російські генерали, розбещені легким «поверненням Криму в рідну гавань» й успішним створенням ДНР-ЛНР, недооцінили спроможність Збройних Сил України чинити опір агресору, їх всенародної підтримки населенням, здатним на самопожертву заради збереження віками омріяної свободи й незалежності. «Лігши під замовника», сучасні російські силовики продемонстрували повну професійну непридатність. Серед керівників чисельних російських спецслужб і правоохоронних органів не знайшлося жодного офіцера, який би наважився зберегти честь публічною незгодою з відверто авантюристичними мареннями Путіна, чи принаймні доповісти йому об’єктивну інформацію.
Світ рішуче засудив грубе порушення Росією основоположних норм міжнародного права. Застосувавши пакет дошкульних економічних санкцій, США, НАТО, Євросоюз підтримали ініціативу України щодо формування потужної антипутінської міжнародної коаліції. Саме проти її учасників, загнаний в глухий кут Путін, спрямував гучні погрози застосувати ядерну зброю.
Наразі, усвідомлюючи, що багатотисячні втрати серед особового складу ЗС РФ й наслідки економічних санкцій мають спричинити масовий антивоєнний рух по всій території Росії, вкрай роздратований Путін і його поплічники вносять корективи до плану пришвидшення знищення України. Звичайно, хапаючись за соломинку, Кремль збільшить виплати членам сімей росіян, які загинули чи без вісти пропали в Україні, посилить репресії проти активістів і учасників несанкціонованих протестних акцій, введе додаткових цензурних обмежень на використання соціальних мереж в Інтернеті тощо. Без будь-яких вагань Путін санкціонуватиме застосування терору щодо опозиційних лідерів, на кшталт Політковської й Немцова.
Але, добре володіючи інформацією про діяльність російських спецслужб під час Чеченських воєн 90-х років ХХ століття, переконаний, що пріоритетним напрямком їхньої роботи стане компрометація ЗС України, українських спецслужб, національно-патріотичних партій, рухів, громадських об’єднань та їх лідерів. Тобто, з боку ФСБ РФ та інших російських силових органів слід очікувати організації на території Росії терактів у метро, на вокзалах та інших об’єктах транспортної інфраструктури, вчинення вибухів, підпалів казарм і житлових приміщень для перекладання відповідальності на Україну. Головна мета цих злочинів – переконати міжнародну спільноту в причетності до їх вчинення співробітників українських спецслужб або активістів «Правого сектора». Не виключено також, що об’єктами терористичних посягань російських диверсійно-розвідувальних груп обрано розміщені в Україні дипломатичні й консульські установи РФ і Білорусі.
Про «ефективність» таких злочинів нагадують підриви будинків у Буйнакську, Москві, Волгодонську, «інцидент з цукром» у багатоповерхівці в Рязані восени 1999 року тощо. Саме після них в Росії було підготовлено громадську думку про необхідність розгортання війни на придушення національно-визвольних рухів на Північному Кавказі, насамперед, ліквідації незалежності Чеченської Республіки Ічкерії.
Борис Дніпров
