Один з героїв публікацій МІА «Вектор ньюз» письменник Вячеслав Савченко захищає Україну спільно з воїнами-танкістами, яких він називає «Галицькими левами». І свою належність до творчої спілки журналістів митець підтверджує мало не щодня дописами, світлинами, відеозаписами на сторінці в соцмережі.
Так, Вячеслав розповідає про війну не лише в романах. Він «за сумісництвом» блогер – автор мініатюр «Хроніки хунти», які писав, захищаючи Маріуполь, ще 2015 року. І тепер відомий прозаїк, лауреат Премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва – воїн-доброволець. Він стисло, інколи просто кількома влучними словами або місткою думкою, повідомляє з фронту про особисто бачене й пережите – під Києвом, у Бучі…
До початку 2022 року Вячеслав дуже поспішав видати друком свій третій роман із серії «Морський вузол». Хотів устигнути зробити це до того, як рашистські загарбники розпочнуть повномасштабне вторгнення в Україну.
А те, що «вони сюди полізуть», не мав сумніву – тому й описав у книжці атаку ворога на українське морське узбережжя. Видав роман про «сльози янголів», як і дві попередні свої книжки, російською мовою (згодом усі три твори мають вийти українською – це задум автора).
Третього квітня 2022 року Вячеслав Савченко (він називає себе – Іспанець) повідомив з фронту:
Бог наказав янголам дбайливо підхоплювати душі загиблих захисників України ще до того, як їхні понівечені тіла впадуть на землю…
Це з моєї недавньої книги «Морской узел-3. Слёзы ангелов», сюжет якої саме про вторгнення орків. На жаль, я знав, що це відбудеться.
І абсолютно певен, що саме так зараз і відбувається: янголи підхоплюють ці очищені душі і стрімко прямують з ними просто до Бога.
З теплою заспокійливою усмішкою, з любов’ю…
Це не реклама.
Навіяло. Два дні в Бучі…
Обійняв.
Сторінку письменника й воїна (до речі, багатодітного батька) відвідую і рекомендую друзям. Це не реклама. Навіяло… Що саме? Світлина з чергового фронтового повідомлення й лаконічний коментар Вячеслава в бойовому однострої – після майже півторамісячного перебування нашої країни та її захисників у «зоні високого ризику» (так журналісти інколи називають війни).
Іспанець написав:
“Ситий вовк – собака” – жартую я, коли чую, що сильно схуд)
Маємо бути вовками.
Поки що…
Обійняв.
Оце фірмове письменницьке «обійняв» (аж ніяк не «вовче») і традиційне побажання «добра», як і закарбовані в читацькій пам’яті слова «ми – народ України» (з творів митця), вселяють силу й упевненість – наша нація здолає будь-якого ворога.
А проти зграй дикунів, що, як колоради, лізуть на чужі землі з «єдіной і нєдєлімой», поки що маємо бути вовками.
Сергій Шевченко, спецкор МІА «Вектор ньюз»
Фото: з мережі «Фейсбук»
