Неймовірні повороти долі трапляються не лише в героїв літературних творів Вячеслава Савченка, справжнього генерал-майора, а на війні – просто Іспанця.
Воїн-доброволець армійського підрозділу українських героїв-танкістів («Галицьких левів»), коли помітно змарнів під час спекотної оборони Києва, 9 квітня заспокоїв своїх читачів жартом у фейсбуці, мовляв, ситий вовк – собака, і додав: «Маємо бути вовками. Поки що».
Потім у мережі з’явилися ще кілька стислих повідомлень з Київщини, де бився з ворогом зведений механізований підрозділ (бої були за Ірпінь, визволяли Дмитрівку, Романівку, Стоянку, Бучу).
«Це спонтанне фото я зробив під час зачистки Дмитрівки. Чимось воно мене вразило, – написав 21 квітня Вячеслав Іванович, який на війні назвався Іспанцем. – Сподіваюсь, молодий Галицький лев-піхотинець думає про те, що крізь страшний біль, сльози й нелюдські випробування, все ж – любов шириться світом.
Любов стрімко шириться світом! Очищена, вистраждана, справжня.
І вона йде з України, єднаючи людей, країни, континенти.
Історична місія.
Історичний час.
Бог обрав нас. Обрав Україну.
А може, він (тобто боєць, – авт.) просто згадав свою кохану?..
Втім, це також любов.
Добра!»
За три доби на християнське Великоднє свято Іспанець знову згадав любов: у любові – диво воскресіння, вважає письменник.
«Вчора стали на ніч у цьому будинку.
Він був мертвим…
Нелюди вбили його ракетою. Хлопці довго сперечалися, якою саме?..
А ранком ми пили в ньому каву – і будинок почав оживати. ЗСУ стали кров’ю, яка пройшла його серцем.
Диво воскресіння – в любові.
І у вірі.
Попереду ще багато місць, де ми маємо випити каву.
З любов’ю…
Христос воскрес!
І – Слава Україні!!!
Обійняв.
Іспанець».
Згодом з Харкова, який рашисти обстріляли ракетами, а також з інших гарячих точок Східної України аж по кінець травня долітали звістки з фронту. Тамтешній травень для «Галицьких левів» був не менш спекотним, ніж весняні місяці під столицею.
«Квадрик висів над нами практично безперервно, – повідомив Іспанець 15 травня. – У якийсь момент, після серії прильотів, таки знайшов сили пожартувати:
– Командире, а це точно ми село зачищаємо? Бо зовні схоже, що від нас…
Але того разу все завершилося норм.
Добра!»
І наступного дня:
«Колись ми згадуватимемо цю війну за такими аматорськими відео. Чи може, згадуватимуть нас…
Обійняв. Своїх.
Добра!!!»
У газеті «Ми з України!», яку видали навесні спільно українські й литовські журналісти (члени творчих об’єднань своїх країн), є замітка з сайту «Вектор ньюз» про митця й воїна-добровольця Вячеслава Савченка – члена Національної спілки журналістів України. На першій шпальті кольорового друкованого видання – портрет глави держави, президента Володимира Зеленського у військовому однострої.
Цікаво, що коли макет видання був майже готовий і вже попередньо затверджений, замітка про Савченка дивом виринула з інформаційного простору й мало не останньою (!) стала в газету. Стала так, як у ЗМІ часом ставлять термінову або дуже важливу інформацію – вона просто «витіснила» за межі шпальти щось інше.
«Може, це якийсь знак»? – подумалося авторові цих рядків. Прочитавши свого часу всі великі прозові твори митця, згадав тверду віру письменника в те, що Бог не робить людині гірше. Хто й чому вирішив узяти розповідь про Савченка в унікальну газету, яка колись може стати експонатом музею Перемоги України і світу в нинішній війні проти рашизму – не знаю й досі. Але без Його волі тут, мабуть, не обійшлося.
І ось на початку червня 2022 року спецкору «Вектор ньюз» надійшло повідомлення від іншого вищого офіцера – сенсаційна новина про Вячеслава Савченка. Генерал-полковник у відставці, який двічі в своїй кар’єрі обіймав посаду першого заступника голови Служби безпеки України й керував Антитерористичним центром при СБУ, Петро Шатковський повідомив таке, що змусило сісти за клавіатуру ноутбука й набрати першу фразу ексклюзивної замітки для інформагенції: «Неймовірні повороти долі трапляються не лише в героїв літературних творів Вячеслава Савченка»…
Ваш спецкор не міг повірити очам, коли прочитав назву нової посади генерал-майора Савченка. Він нині служить в одному з обласних управлінь СБУ старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах!
З поверненням вас, Вячеславе Івановичу!
Ви знову на військовій службі – в рідному відомстві!
Ви справжній!
Такі емоції, напевно, будуть у багатьох колег, які особисто знають і щиро поважають воїна-митця. Автора трьох захопливих романів, виданих російською мовою – «Морской узел», «Морской узел-2. Бремя ангелов», «Морской узел-3. Слезы ангелов» – високохудожніх творів про мужніх, патріотичних, самовідданих захисників України. Не всі вони ідеальні, як не ідеальний і сам автор книжок, каже про себе Вячеслав Савченко.
«Я зробив у житті безліч помилок і багато в чому налажав. Крім одного – того, що ми створювали разом із коханою. З любов’ю…
Те, що наразі захищаєш, – поруч із сотнями тисяч, мільйонами українців.
Я не політик і не адепт жодної політичної сили, але запропонував би одній з них дещо доповнити свій слоган: «Армія. Мова. Віра. Сім’я».
Перемоги! Попри все – любові! Добра!
З міжнародним Днем сім’ї!»
Сім’я для Вячеслава Савченка – це святе. Як свята й велика сім’я – Україна, сини й доньки якої не шкодують життя, захищаючи рідну землю і свій народ.
Героїчний. Непереможний. Вічний.
Найкращі літературні герої – це збірні художні образи, в яких є реальні прототипи. І ці справжні герої, і ті, що не вмирають, і ненароджені – люблять і любитимуть свою Вітчизну так само віддано й ніжно, як Бог любить своїх дітей.
Сергій Шевченко
Фото: Вячеслава Савченка (з мережі «Фейсбук»)
