Від початку російсько-української війни володимир путін мінімум двічі зустрічався в кремлі з представниками російського бізнесу. Першу зустріч він провів безпосередньо в день нападу на Україну – 24 лютого 2022 року, друга відбулася майже через місяць – 20 квітня 2022 року.
«Прохання поставитись з розумінням», – ось лейтмотив виступів на них президента рф. Крім зустрічей у широкому форматі путін регулярно спілкується з президентом російського союзу підприємців і промисловців олександром шохіним. Така інтенсивність контактів з керівниками фінансово-промислових груп красномовно свідчить, що в кремлі прагнуть знизити градус опозиційності вже достатньо виснажених санкціями бізнесменів, позаяк серед варіантів можливого відсторонення володимира путіна від президенства найбільш реалістичним видається «заколот олігархів».
У кремлі розуміють, що за логікою подальшого розвитку подій, у їхньому середовищі неминуче з’явиться лідер, який очолить протестний рух і візьме на себе відповідальність за організацію переговорів з представниками військово-промислового комплексу задля відсторонення збанкрутілого керівництва росії. Ним буде відомий політичний і громадський діяч з досвідом державного управління, позитивною репутацією на Заході, авторитетом серед представників олігархату й відповідними рисами характеру. Одним з тих, хто підходить на цю роль є анатолій борисович чубайс.
Звістку про те, що анатолій чубайс подав у відставку з посади спецпредставника президента рф і, не дочекавшись указу про звільнення, разом з дружиною покинув територію росії, першим повідомив 23 березня 2022 року американський Bloomberg – один з основних постачальників фінансової інформації для учасників фінансових ринків.
Посилаючись на власні джерела, Bloomberg уточнив, що це рішення чубайс прийняв через незгоду з проведенням кремлем «спеціальної військової операції» в Україні. У завуальованій формі вказані мотиви підтвердив й сам чубайс. В останньому посту в Factbook від 19 березня, присвяченому 66 річчю свого покійного соратника-реформатора єгора гайдара, він написав: «У наших спорах про майбутнє Росії я не завжди з ним погоджувавсь. Але, схоже, Гайдар розумів стратегічні ризики краще, ніж я, а я був неправий… Намагатися знову зробити Росію імперією – значить поставити під питання саме її існування», – стверджував один з авторів і палких пропагандистів ідеї будівництва росії у вигляді «ліберальної імперії».
Так анатолій чубайс став найбільш відомим російським топ-чиновником, який порвав стосунки з офіційною владою через вторгнення рф в Україну.
Спочатку кремль намагався робити вигляд, що нічого надзвичайного не відбулося. Путінський речник дмитро песков, коментуючи відставку чубайса у притаманній йому зверхній манері, заявив: «Ну звільнився й звільнився… З адміністрації президента щоденно хтось звільняється, а на їх місця приходять нові співробітники. Це достатньо великий і живий механізм». Утім чисельні підлабузники не змогли втриматись від спокуси використати такий вдалий інформаційний привід для демонстрації відданості режиму. В унісон з путіним, який 16 березня 2022 року на нараді з урядом рф називав «націонал-зрадниками» громадян росії, котрі орієнтуються на Захід, лідер парламентської партії «Справедливая Россия» сергій миронов прокоментував новину про Чубайса таким чином: «Очищення від п’ятої колони йде повним ходом. Назад вам дороги не буде! Прощавайте назавжди». Невтомний «вечірній мудозвон» теж жбурнув у чубайса жменьку солов’їного посліду: «На доріжку й посидіти не встиг».
Але чубайс на провокації опонентів не реагував, свій виїзд за кордон не коментував, від російського громадянства не відмовлявся, національний паспорт публічно не знищував, посвідки на проживання чи політичного притулку в жодній з європейських країні не просив, прес-конференцій не проводив. Попри те, що він уникав контактів з пресою й гучних публічних заяв не робив, російським спецслужбам протягом досить короткого часу вдалося здобути чи сфальсифікувати певний об’єм інформації, яка дала підстави підозрювати чубайса в тому, що той не збирається задовольнятись долею тихенько ниючого емігранта. Швидше за все, керівникам ФСБ, СЗР і ГУ ГШ МО РФ вдалося переконати путіна в тому, що потенційно чубайс є одним з найбільш небезпечних лідерів опозиції. Оцінивши зібрані матеріали, очільник кремля, певно, санкціонував план проведення комплексу упереджувальних заходів, аби залякати чубайса й змусити його відмовитись від намірів очолити опозиційний рух за кордоном.
Реалізація цього плану розпочалася 15 квітня 2022 року з офіційного звернення голови АТ «Роснано» сергія куликова в генеральну прокуратуру рф з проханням перевірити роботу держкомпанії з 2010 по 2020 рр., коли нею керував анатолій чубайс. Вочевидь, планом було визначено, що хід його виконання висвітлюватиме російське державне інформаційне агентство ТАСС, якому кремль, зазвичай, доручає оприлюднювати найбільш важливі офіційні новини. Так, наприкінці травня 2022 року ТАСС поширило повідомлення, що правоохоронні органи перевіряють інформацію про «приховані рахунки Анатолія Чубайса, які можуть знаходитись у європейських банках». Днями ТАСС доповнило цю інформацію тим, що його підозрюють також у причетності до вчинення корупційних дій. Попри те, що кримінальну справу проти чубайса ще не порушено, «різні підрозділи силових структур», вивчають його службову й особисту документацію та опитують свідків.
Для збору доказів використовується весь доступний арсенал сил і засобів розвідувальної, контррозвідувальної й оперативно-розшукової діяльності. Так, під виглядом анонімних хакерів фахівцям російських спецслужб вдалося зламати особисту електронну поштову скриньку анатолія чубайса. Це дозволило створити через «перевірені, надійні й закріплені» оперативні джерела із числа кремлівських лакуз канал легалізації отриманих відомостей. Зокрема, нещодавно доступом до його особистого листування хизувалась скандальна директор департаменту інформації й преси мзс росії марія захарова.
Зараз важко спрогнозувати, хто виграє в цьому протистоянні, адже сили явно не рівні. Але анатолій чубайс «тертий калач», який набув неабиякого досвіду спротиву втручанню спеціальних служб у його особисте життя й діяльність. Вперше він зіткнувся з ними 40 років тому, коли молодий вчений чубайс створив напівлегальний науковий гурток економістів-риночників при Ленінградському інженерно-економічному інституті. «За безпеку гуртка від КДБ відповідав я, це була моя робота. І за те, щоб не сів жоден з нас, відповідав я. І це була ціла система заходів, яка нами свідомо застосовувалась», – згадував пережите чубайс. Не будемо також забувати, що 1996 року він вийшов переможцем у конфлікті з директором ФСБ РФ борсуковим, всесильним охоронцем президента рф генералом коржаковим і першим віце-прем’єр-міністром уряду росії сосковцем. За підтримки віктора чорномирдіна й доньки президента рф тетяни дяченко він навіть добився їх звільнення з займаних посад.
Наскільки ж обґрунтованими є побоювання путіна, що його земляк-пітерець розпочне проти нього активну опозиційну діяльність за кордоном?
По-перше, для «колективного Заходу» анатолій чубайс, за плечими якого десятиріччя успішної роботи на вищих щаблях влади, є найбільш прийнятною політичною фігурою. З ним можна вибудовувати стосунки після путіна, адже він є достатньо прогнозованим і неодноразово демонстрував свої відмінні ділові якості. За президента бориса єльцина чубайс був ключовою фігурою в кремлі, очолював державний комітет з управління державним майном (1991-1994), цілком виправдано вважається «архітектором російської приватизації». З 1992 по 1994 він поєднував цю посаду з постом віце-прем’єра в урядах єгора гайдара й віктора чорномирдіна, у 1996-1997 керував адміністрацією президента рф, а в 1997-1998 був першим віце-прем’єром. Коли 1996 року єльцин після операції на серці протягом тривалого часу не міг у повному обсязі виконувати службові обов’язки, чубайс брав на себе відповідальність за прийняття багатьох складних рішень, через що за ним закріпилося прізвисько «регент».
Чубайс, один з небагатьох реформаторів 90-х років, які довгий час залишались у путінському уряді, одночасно підтримуючи тісні зв’язки з представниками ліберальної опозиції й західними партнерами. За словами відомого політолога глеба павловського «політична символічна цінність» чубайса полягала в тому, що вона означала збереження альянсу ліберального середовища з кремлем. За путіна він обіймав керівні посади в РАТ «ЕЭС России», АТ «Роснано», АФК «Система», поки в грудні 2020 року президент рф несподівано призначив його своїм спецпредставником по зв’язках з міжнародними організаціями для досягнення стійкого розвитку.
По-друге, працюючи на різних державних посадах, анатолій чубайс, мав доступ до найбільш повних масивів чутливої інформації про майнові й фінансові статки російських можновладців, їхні активи за кордоном, якою у разі необхідності може маніпулювати.
По-третє, за роки активної діяльності в адміністрації президента, уряді, різних органах влади й державного управління, бізнесі чубайс напрацював чималий особистий капітал. Без суттєвої шкоди для власного добробуту він міг би використати частину його для фінансування опозиційної діяльності.
По-четверте, анатолій чубайс жодного разу не проявляв улесливого страху перед путіним. Інакше й бути не могло, адже коли майбутній президент рф у Дрездені керував Будинком дружби між НДР і СРСР, молодий талановитий економіст чубайс уже залучався до роботи в комісії Політбюро ЦК КПРС із вдосконалення управління народним господарством СРСР. Вперше їхні шляхи перетнулися на початку 90-х років під час спільної роботи в органах влади ленінграду – санкт-петербургу. Утім, якщо 1990 року путін починав свою службову кар’єру зі скромної посади радника мера міста анатолія собчака, то чубайс на альтернативній основі був призначений заступником голови ленінградського міськвиконкому. Наступним містом, де вони знову зустрілися, була вже москва. Саме чубайс, який на той час очолював адміністрацію президента рф, призначив 1996 року путіна на першу посаду в кремлі – заступником керуючого справами.
По-п’яте, попри наближеність до кремля, чубайс завжди був «своїм» в опозиційних колах. Свого часу він публічно виступав проти арешту ходорковського, з розумінням ставився до вимог протестувальників на Болотній площі, ніколи не зраджував соратників по «Союзу правих сил» ірину хакамаду й бориса немцова. У березні 2015 року, нехтуючи небезпекою викликати чиновницький гнів, чубайс відвідав процедуру прощання з немцовим у Сахарівському центрі. Тож, незважаючи на непрості стосунки чубайса з явлінським, навальним, каспаровим та іншими відомими лідерами російської опозиції, вони можуть знайти основу для порозуміння. Тим більше, що анатолій чубайс, враховуючи його політичний досвід і високий антирейтинг, навряд чи претендуватиме на роль офіційного лідера опозиції.
По-шосте, на відміну від сучасних очільників кремля, які в більшості своїй люто ненавидять «інтелігентів-ліберастів», анатолій чубайс продовжує підтримувати контакти з ними, справедливо вважаючи, що уявити будівництво нової росії без участі думаючої частини населення країни неможливо. Як представник свого покоління, він любить «Бітлз», «Машину часу», авторську пісню, зокрема, творчість володимира висоцького й булата окуджави, цінує поезію йосипа бродського. Його нинішня дружина євдокія – донька відомого російського кінорежисера олексія смирнова, рідний старший брат ігор чубайс є відомим філософом, який давно й непохитно дотримується опозиційних поглядів, постійно критикує політику путіна.
Чубайса пов’язували довгі роки дружби з булатом окуджавою. У них навіть існувала традиція зустрічати разом старий Новий рік. Незадовго до смерті поет написав свій останній вірш, присвятивши його чубайсу. У ньому є такі рядки: «Как нам жить – узнаем сами. Мир по прежнему велик».
Звичайно, під тиском російської каральної системи анатолій чубайс, як і переважна більшість представників російської еліти, поки що не наважується відкрито виступити проти путінського режиму. Утім, хочеться вірити, що цей час скоро настане.
30 травня 2022 року британське інформаційне агентство Reuters повідомило, що з посади радника путіна на громадських засадах «за власною ініціативою» пішов зять першого президента рф єльцина валентин юмашев – колишній глава його адміністрації, який був однією з ключових фігур операції «Наступник». Він обіймав цю посаду 22 роки й залишався останнім, хто з’єднував путінський режим з періодом ліберальних реформ і політикою відкритості росії перед Заходом.
Борис Дніпров
