Український фармацевтичний ринок впродовж останніх років демонструє високі темпи зростання й характеризується жорсткою конкуренцією між вітчизняними й іноземними виробниками лікарських засобів і виробів медичного призначення. Але зарегульованість ринку й досі не дозволяє йому посісти належне місце в економіці країни. Зокрема, ось уже декілька тижнів, як на ринок не може вийти жоден новий аптечний заклад, бо Держлікслужба, яка раніше видавала необхідні ліцензії, тепер знаходиться в стадії реорганізації, її повноваження ліквідовані, а нова Служба ще не створена. Крім того, не забувають про «аптечну мафію» й окремі депутати і чиновники, які люблять розповідати, хто саме винен у тому, що в країні дорожчають ліки, при цьому не згадуючи про справжні причини цього явища. Про все це – у бесіді з директором Аптечної професійної асоціації України, доктором фармацевтичних наук Володимиром Руденком.
– Володимире Васильовичу, розкажіть, будь ласка, про сьогоднішній стан фармринку. Адже, за повідомленнями в ЗМІ, учасники ринку нині переживають не найкращі часи. У чому річ?
– Як відомо, діяльність фармацевтичного ринку дуже багатогранна й багатовекторна. Проте так уже склалося в нашій країні, що ринок завжди знаходиться під пильним контролем держави. Ідеться про те, що для роздрібної й оптової торгівлі, для виробництва лікарських засобів або, з недавнього часу, й для імпорту лікарських засобів видаються відповідні ліцензії, тобто дозволи. Головним державним регулятором у цій галузі, згідно з українським законодавством, визначено Державну службу України з лікарських засобів (далі – Держлікслужба), яка перевіряє якість лікарських засобів, коли вони входять на митну територію України, відслідковує весь цикл обігу лікарських засобів в державі (від виробництва до продажу в аптеці). Взаємодія учасників фармринку з Держлікслужбою в різний час була більш-менш плідною, однак варто зауважити, що зараз маємо певне розбалансування стосунків «держава – фармринок».
Оскільки сьогодні проводиться реорганізація Служби, вона не може виконувати покладені на неї функції. Річ у тому, що ще 26 серпня 2015 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», відповідно до якої постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» втратила чинність. Таким чином, Держлікслужба України була вимушена припинити виконання функцій органу ліцензування господарської діяльності по виробництву лікарських засобів, по імпорту лікарських засобів, по оптовій і роздрібній торгівлі лікарськими засобами, і це призвело до безконтрольної діяльності суб’єктів господарювання у цій сфері.
– Чому так вийшло?
– Законами України визначено, що орган виконавчої влади або державний колегіальний орган, який втратив повноваження органу ліцензування, зобов’язаний забезпечити передання ліцензійних справ й інших інформаційних ресурсів до сфери ліцензування органу ліцензування, який визначений (уповноважений) законом чи Кабінетом Міністрів України, протягом часу, що забезпечує додержання строків прийняття рішень, вчинення інших дій у сфері ліцензування, передбачених цим Законом, але не більше як за десять календарних днів із дня його визначення (уповноваження) органом ліцензування.
Однак, згідно з постановою КМУ № 609, органом, який здійснюватиме функції ліцензування у сфері лікарських засобів, визначено нову Державну службу з лікарських засобів і контролю за наркотиками, яка на сьогоднішній день не розпочала своє функціонування. На сьогодні лише опубліковане Положення про таку службу («Про затвердження Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками» № 647 — редакція від 12.08.2015). Але Кабінет Міністрів України не видав акт про можливість здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень і про виконання ним функцій органу виконавчої влади, що припиняється, як це передбачено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 пунктом 13 Порядку здійснення заходів, пов’язаних із утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств й інших центральних органів виконавчої влади.
Ось і сталося так, що будь-яка фармацевтична діяльність потрапила у часовий колапс.
– Від чого найбільше потерпають учасники фармринку після призупинення діяльності Держлікслужби?
– Найперший приклад, який хотілося б навести, стосується виходу на ринок нових учасників. Скажімо, хтось хоче відкрити нову аптеку, уже пройшов доліцензійну перевірку, заплатив за оренду приміщення, придбав обладнання, завіз відповідне устаткування, тобто зазнав суттєвих матеріальних витрат як підприємець, однак розпочати працювати не може, бо немає кому видати ліцензію. Інший випадок, коли хтось порушує погоджені раніше ліцензійні умови і є недобросовісним учасником ринку. Однак позбавити такого учасника ринку ліцензії також немає кому.
Наша Аптечна асоціація цим дуже стурбована, тож ми вже надіслали відповідні листи до Кабміну на адресу прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, до міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі й до голови Державної регуляторної служби Ксенії Ляпіної. Проте жодної відповіді на питання, який орган здійснюватиме ліцензування господарської діяльності у сфері виробництва, оптової, роздрібної торгівлі й імпорту лікарських засобів, ми не отримали.
– Тож поки держава не вирішила питання, хто і як контролюватиме господарську діяльність аптек, можна сказати, що певні функції контролю виконуватимуть у межах своїх сил деякі самоврядні організації на кшталт вашої Асоціації. Зокрема, відомо, що зараз розробляється Етичний кодекс учасників фармринку. Розкажіть про це докладніше.
– Дійсно, сьогодні є Етичний кодекс фармацевтичних працівників України, який кілька років тому був розроблений і затверджений на останньому З’їзді фармацевтів України в Харкові. Однак ми розробляємо й будемо впроваджувати в життя дещо інший кодекс. Чинний Етичний кодекс стосується безпосередньо фармацевта (провізора) як фізичної особи й спеціаліста, а ми сьогодні ініціюємо створення Етичного кодексу для всіх учасників ринку, тобто як себе мають поводити усі аптеки чи аптечні мережі. Ми вивчаємо досвід передових країн Європи, зокрема нещодавно зустрічалися з колегами з Литви, які мають подібний кодекс. Узагальнивши європейський досвід й опрацювавши свої здобутки, ми плануємо створити такий документ, який встановить певні правила поведінки на ринку, щоб не з’являлися аптеки, у яких торгують неякісними ліками, щоб аптеки не торгували сильнодіючими препаратами без рецептів, щоб рецептурна група препаратів відпускалася виключно за рецептами, щоб в аптеках впроваджувалася й діяла фармацевтична опіка тощо.
(Довідково: фармопіка – це комплексна програма взаємодії провізора й пацієнта (провізора й лікаря) протягом усього періоду медикаментозної терапії.)
Також окремі положення Етичного кодексу будуть стосуватися підбору співробітників у аптечних закладах. Адже відомі випадки, коли в закладах працювали люди з неповною або взагалі з невідповідною освітою. Тож хочу застерегти читачів від покупок у тих аптеках, де відпуском лікарських засобів займаються не провізори, а такі собі «консультанти» (інформацію про «професію» завжди пишуть на беджах працівників). Вважаю, що це дуже грубе порушення чинного законодавства і прав пацієнтів, бо неспеціаліст навіть ненавмисне може запропонувати чи продати ліки, які протипоказані тому чи іншому клієнту. Тож, якщо ви бачите за прилавком «консультантів», прошу писати нам до Асоціації або до Міністерства охорони здоров’я України чи до нової Державної служби з лікарських засобів (колись вона таки запрацює). Ще один аспект: ми хочемо внести в Етичний кодекс положення про те, що всі аптеки мають працювати з касовими апаратами. Адже ви знаєте, що приватні підприємці можуть працювати без касових апаратів, однак потенційно це дуже великий простір для контрабанди ліків або навіть до появи в мережах неякісних засобів.
– Однак такий кодекс – це ініціатива лише вашої Асоціації. Наскільки поширеною вона є? Іншими словами, хто з гравців ринку буде дотримуватися цього кодексу?
– У нашій державі створено кілька фармацевтичних асоціацій. Ми — всеукраїнська громадська організація, до складу якої входить близько 50 юридичних осіб, які разом представляють майже 20 % українського роздрібного ринку. Однак ми намагатимемося пропонувати приєднатися до цього Кодексу й іншим профільним організаціям й учасникам ринку. Можливо, навіть звернемося до Міністерства охорони здоров’я або до Держлікслужби, щоб такий кодекс запропонувати або рекомендувати усім аптечним мережам України.
– Як ви ставитеся до існування інтернет-аптек?
– Відразу ж хочу наголосити, що сьогодні інтернет-аптеки в Україні поза законом. Однак таке явище існує. Це якраз і є робота для наших правоохоронних органів — не тільки для тих, які контролюють фармацевтичну діяльність, але й для силового блоку загалом, бо ж неконтрольований продаж лікарських засобів – це питання здоров’я нації й життя наших пацієнтів. Але в мережі інтернет є й представництва відомих аптечних брендів, за допомогою яких можна ознайомитися з ціною на певні ліки, прочитати інструкцію, зарезервувати, врешті-решт, необхідний препарат. Проте місцем видачі цього лікарського засобу, відповідно до чинних ліцензійних умов, має бути виключно територія аптечного закладу.
– А як же з тими ліками, які можна знайти лише за кордоном?
– Як правило, у цивілізованих країнах хворих із рідкісними захворюваннями (зазвичай, саме такі ліки не виробляють в Україні) забезпечують ліками за бюджетні кошти, тобто ніхто не замовляє ліків за кордоном. Інший варіант, коли такі ліки закуповуються за кошти страхових компаній. У нас в Україні, на жаль, постійно точаться розмови про проведення тендерів для придбання тих чи інших вакцин, про передачу закупок якимось громадським європейським організаціям, — дуже багато піару навколо цього, але результат невтішний. Й інколи пошук тих чи інших ліків, справді, покладається на плечі пацієнтів. Це системна проблема, і подолати її силами будь-якої Асоціації просто неможливо. У таких питаннях має бути державна підтримка.
– І все ж таки, фармацевтичний ринок не стоїть на місці. Його розвиток можна зауважити навіть за появою нових послуг в аптечних закладах. Ця тенденція притаманна лише окремим мережам чи ринку загалом?
– Перш ніж відповісти на ваше запитання, дозвольте з’ясувати, яка роль у розвитку фармринку належить державним структурам. Зокрема, зараз у цьому напрямку дуже активно діє Антимонопольний комітет України. Зараз в Україні налічується понад 20 000 роздрібних місць реалізації лікарських засобів (йдеться як про окремі аптеки, так і про мережі). Однак зауважте, в Україні сьогодні не існує жодної мережі, яка б могла займати на фармринку якесь монопольне становище. Більше того, таких мереж немає навіть на локальному рівні, тобто на рівні якихось областей чи міст. Аптечний ринок сьогодні дуже висококонкурентний, і це добре, адже люди мають можливість вибрати ліки і купити їх дешевше. І чим більше учасників ринку, тим більшою є вірогідність, що в якійсь аптеці ціна на ліки буде меншою, аніж в іншій. Здавалося б, до чого тут Антимонопольний комітет? Виявляється, чиновників турбує так званий «зговір цін на ринку», мовляв, аптеки завищують ціни на ліки, як самі того захочуть.
Ось у цьому питанні й хотілося б розібратися дещо докладніше. По-перше, не будемо забувати, що учасники фармринку, як і багато інших підприємці в Україні, дуже залежать від коливання курсу європейської й американської валюти. До того ж, ідеться навіть не про тих дистриб’юторів, які займаються імпортом ліків (у цьому випадку зростання вартості ліків не викликає запитань), але й про вітчизняних виробників ліків, адже ця галузь надзвичайно імпортозалежна: за кордоном купується все — від пакувальних матеріалів до складових хімічних сполук. Однак, що цікаво, держава воліє бачити, як підвищують ціни в аптеках, однак зовсім не контролює це ж саме питання щодо виробників чи імпортерів. Тобто основним суб’єктом уваги чомусь є виключно заклади, у яких ліки реалізовуються. По-друге, хочу зауважити, що роздрібна націнка складає лише 25 % — і ця цифра є незмінною, оскільки дуже уважно контролюється державою. А якщо вирахувати таку націнку в середньому по ринку, то вона не перевищуватиме й 21 %. Тобто ні про які надприбутки «аптечної мафії» говорити просто не доводиться. Інший аспект – застосування з 2014 року 7% ПДВ й імпортного збору 5% на ввезення лікарських засобів. Раніше цих надбавок не було, проте сьогодні вони безпосередньо впливають на вартість ліків.
Але ми й досі спостерігаємо, як у тих чи інших ЗМІ говорять про 400-500 % націнки в аптеках, порівнюючи вартість певного препарату сьогодні з його вартістю, скажімо, рік тому. Прості арифметичні дії допоможуть в усьому цьому розібратися. Торік курс долара був 8, 12, 18, 30 й навіть 40 грн., — і увесь цей час треба було закуповувати ліки. Тож навіть порівнювати імпортні ліки з ціною закупівлі у 2014 році не дуже коректно, якщо не відслідковувати, у який саме час відбувалася така закупівля. Далі — щодо податкових нововведень. Спочатку до вартості ліків додається 5 % імпортного збору, а потім на всю цю вартість нараховується 7 % ПДВ. Тобто всього здорожчання ліків лише за період 2014-2015 років складає майже 20 %. І це без жодних рухів із боку аптечних мереж — власники аптек лише переписували цінники, виходятчи з реалій ринку й вимог законодавства.
Зрозуміло, що за таких умов аптеки просто вимушені шукати додаткові джерела прибутку. І ось тут ми й підходимо до надання нових послуг в аптечних закладах. Найчастіше йдеться про додаткові маркетингові й рекламні договори, однак це не примхи самих аптек – це, швидше за все, спосіб виживання на ринку.
До речі, про наболіле. Коли уряд декларував про додатковий податок 7 % на ліки, то йшлося, що ці кошти будуть використовуватися для закупівлі вакцин чи як компенсація від держави за якийсь вид страхової медицини. За 2014 рік було нараховано близько 4 млрд грн «фармацевтичного» ПДВ, але й досі ніхто не знає, куди ці гроші поділися… Але про те, що в аптеках збільшилися ціни на ліки, говорять усі чиновники.
Закінчуючи нашу розмову, я хотів би привітати всіх колег із професійним святом (день фармацевта в Україні в 2015 році відзначатимуть 19 вересня – Ред.), та сказати, що тільки разом ми зможемо відстояти нашу галузь, показати, що в Україні фармацевти ведуть свою діяльність професійно, що ми виконуємо закони нашої держави й що фармацевти – це, перш за все, медики, які вірою й правдою служать людям… А всі інші негаразди ми подолаємо разом.
Здоров’я й миру всім нам.
