Генерал О.Скіпальський: “Люстрація в спецслужбах – це реалізація ідей Москви”

На днях до редакції «Вектор ньюз» завітав генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, відомий політичний та військовий діяч, двічі заступник голови СБУ, начальник Головного управління військової розвідки Міноборони. Пан Скіпальський добре знається на питаннях контрреволюційної, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, свого часу ініціативно вийшов з лав КПРС на початку 90-х років, що було дуже сміливо на той час. Також був народним депутатом України. Тож більш виваженого та досвідченого співрозмовника на тему сучасного стану спецслужб в Україні годі було й шукати. – Доброго дня, Олександр Олександрович. Чи настав вже час для реформ у Службі безпеки України? 2 липня був призначений головою СБУ Василь Грицак, можливо, ви дасте певні настанови для нового керівництва спецслужби…- Трохи відволікаючись від вашого запитання, акцентує спочатку увагу на слові, яке ви мимоволі сказали під час мого представлення, тобто про «контрреволюцію». Сьогодні наші колеги зі спецслужб якраз і борються з певною контрреволюцією, тобто протидіють тим людям, які хочуть зруйнувати нашу державність, нехтуючи законами, Конституцією  тощо, оскільки прислуговують реальному агресору – Росії. До речі, аналізуючи стан речей в країні, я, перебуваючи на різних посадах з 1992 року, ніколи не залишав поза увагою ситуацію в Криму та на сході України. Наприклад, перший документ, який я підписав будучи начальником військової контррозвідки, вже містив такий термін як сепаратизм. Також свого часу мені довелося півроку пропрацювати у Донецьку (2006-2007 роки), і я вже тоді доповідав керівництву, що на цій території зароджуються антидержавницькі течії. Почали створюватися армії «приватних охоронців», які мали у своєму споряджені навіть нарізну зброю. Крім того вже тоді було відомо про активістів, які навчалися в підмосковних таборах, тобто яких готовила Росія…- Чи правильно ми вас зрозуміли, що сигнали «сепаратизму» лунали ще 10 років назад?- Не лише сигнали, а відбувались певні дії, реакція щодо яких мала б бути однозначною. Інша справа, що на той час навіть Служба безпеки не моделювала розвиток подій у їх безпосередньому зв’язку з реальними намірами Москви. А навпаки, СБУ інколи боролася з тими нерішучими проявами українізації. Зокрема, нагадаю вам про один посібник, виданий з нагоди 12-річчя діяльності донецького осередку СБУ, де діяльність спецслужб аналізується з точки зору протидії організації «Тризуб», зараз більше відомої як «Правий сектор». Ці помилки треба визнавати сьогодні, аби не повторювати аналогічних у майбутньому. Що стосується поставленого вище питання про необхідність реформ у секторі безпеки країни, то маю сказати наступне. Події останніх років свідчать про те, що Україні доводиться долати чимало проблем. І головна з них – страждання людей, що опинилися по різні табори ідеологічного протистояння, страждання людей, які підпали під бацилу російської пропаганди. Мені зараз їх шкода, бо я певен, що при правильному обранню політичного курсу цього протистояння можна було уникнути. А тепер доводиться констатувати, що сьогодні ми маємо надзвичайно складну оперативну обстановку, яка вимагає дуже кропіткої роботи з боку контррозвідувальних служб.- Які основні завдання стоять перед спецслужбами сьогодні?- По-перше, ми маємо визначитися, хто є ворог для України сьогодні…- Якщо узагальнено, то таким ворогом можна вважити РФ, яка надає економічну та військову допомогу сепаратистам. Але чи можна вважати ворогом України тих громадян, які «заблукали у своїх поглядах»? – Так. Реально ворогом сьогодні для України є російське керівництво та російські спецслужби, в деяких випадках – російські військові сили. Вони під виглядом так званої гібридної війни, тобто ні війни ні миру, за допомогою різних диверсійних операцій протидіють українським Збройним силам, проводячи фактично анексію нашої території. Прихильники «руського миру» також є ворогами України, вони ніколи не любили Україну, у них завжди була шовіністська зверхність. Тож дійсно, хто такий ворог ми визначилися. А тепер оцінимо наші сили та можливості. Ми всі розуміємо, що декілька років тому ніхто навіть не міг припустити, що Росія може стати для нас ворогом. Але вже тоді ми писали доповідні керівництву країни, що якщо офіційний Кремль так жорстоко розправляється з власним народом (йдеться про «коврові бомбардування» під час Чеченських військових кампаній – прим. Ред), то не слід розраховувати на його милість, якщо йтиметься про інтереси РФ в Україні. Не навчила нас нічому і війна в Грузії. Ми не реагували навіть тоді, коли російські генерали виступали в якості інструкторів для наших високопосадовців в лавах спецслужб.- Відомо, що багато представників українських спецслужб входили до Спілки десантників РФ, яку очолює міністр РФ Сергій Шойгу. Це так?- Такий підхід є дуже узагальнений, я би висвітив це питання більш делікатно. Звичайно, що ті офіцери, які закінчували відповідні навчальні заклади і проходили службу в десантних військах, то вони входили до лав цієї Спілки. В Україні ці офіцери в більшості своїй опинилися в спецслужбах – «Альфа», бойові загони ГРУ. Потім вони робили кар’єру, обійняли інші посади, але це до певного часу не розглядалося в якості загрози національним інтересам. Скажу інакше, існували й інші Спілки, наприклад, афганців чи ветеранів «Альфи». Ми спілкувалися з багатьма російськими офіцерами високого рангу, але вони завжди були дуже обережними у своїх висловлюваннях, коли мова заходила про Україну. А якщо й висловлювалися, то лише з позицій зверхності, використовуючи наші дружні стосунки в інтересах Росії. Але ми на це на той час просто не звертали увагу. Ще один важливий момент – формування так званої «п’ятої колони» на терені України. Яскравий приклад – позиція окремих священнослужителів  УПЦ Московського патріархату, які відмовлялися відспівувати вояків, загиблих у АТО. Така позиція ніколи не призведе до миру у регіоні. – То чи вистачить сил у нинішніх спецслужб подолати всі ці труднощі?- Так ось повертаючись до призначення нового голови СБУ, хочу відмітити, що на нього чекає важка праця. Однак ми знаємо, що Василь Грицак пройшов усі щаблі роботи у спецорганах, тобто він справжній професіонал. Крім того, він рік пробув під кулями. У людини за таких умов завжди змінюється світогляд, відбувається переоцінка цінностей. Тож я впевнений, що новий голова СБУ не буде уникати відповідальності – й можу передбачити, що сивого волосся у нього добавиться. Він має боротися до кінця. Василь Грицак також має пам’ятати про належні кадрові призначення, адже тут є певні ризики. На мою думку, він має домовитися з Президентом про те, щоб йому не нав’язували до роботи тих людей, хто не зможе (не дозволить Службі) виконати конкретне завдання. Наприклад, я підтримую призначення Віталія Малікова та Олега Фролова, проте вже зараз можу сказати про непевну кадрову політику в Главку «К».Окремо наголошу на необхідності розвитку контррозвідувального напряму діяльності. Сьогодні є ідея підпорядкувати контррозвідку до Міноборони, але це буде дуже хибним шляхом, адже тоді розвідка й контррозвідка будуть підпорядковуватись одним й тим само людям, що не піде на користь спеціальним службам. Та й не певний я, що всі агенти Путіна наразі залишили свої керівні посади, в тому числі й у Міністерстві оборони України. Підсумовуючи, хочу зазначити, якщо пан Грицак зуміє протидіяти діяльності РФ по його компрометації, витримає навалу з боку «п’ятої колони», зосередить свої зусилля на головному, вдасться до реальних реформ с Службі та займатиме виважену позицію в кадрових питаннях – у нього все вийде.- Ваша думка з приводу люстрації в спецслужбі?- Я вважаю, що так звана люстрація спецслужб – це гарна реалізація московських ідей по розпорошенню професіоналів. Адже хто і як проводить ту люстрацію. Адже за тими нормами про люстрації щодо мене існує аж дві підстави для люстрації (25 років пропрацював у КДБ та закінчив школу КДБ) – це у разі, якби я зараз обіймав якусь посаду. Але чомусь ніхто не згадує про те, що саме полковник КДБ Скіпальський колись одним з перших поклав партійний квиток КПРС на стіл керівництву. Я ще на початку 90-х заявляв про те, що підтримую Україну на її шляху до незалежності. Саме я з однодумцями створив Спілку офіцерів, яка прискорила розвал Радянського Союзу. А де тоді були сьогоднішні люстратори? То що мене мають люструвати молоді люди без будь-якого державного мислення? Це абсурд. Так поверхнево, формально підходити до питань люстрації, особливо в органах спецслужб, не можна. Через цю люстрацію в Росії потирають руки, бо Україна втрачає кадровий потенціал. – Дякуємо за розмову